Вікіпедія

Дискримінація асексуальних людей

Дискримінація асексуальних людей, також відома як ейсфобія[1][2][3] або афобія[4][5][6], охоплює низку негативних установок, поведінки та почуттів до асексуальності або людей, які ідентифікують себе у спектрі сірої асексуальності. Негативні почуття або характеристики щодо асексуальності включають дегуманізацію, віру в те, що асексуальність є психічною хворобою, що асексуальні люди не можуть відчувати кохання, та відмова прийняти асексуальність як справжню сексуальну орієнтацію. Асексуальність іноді плутають з безшлюбністю, утриманням або гіпосексуальністю.[7][8][9][10]

Класифікація ред.

Поведінка та ставлення, які вважаються дискримінаційними, включають ідею про те, що асексуальність є психічною хворобою, що асексуальність є фазою чи вибором, ідея про те, що асексуальні люди не можуть відчувати любов.[2][11][12][13] Аспекти дискримінації можуть залежати від інших частин особистості.[14] Попри збільшення уваги ЗМІ з роками, асексуальність залишається широко недостатньо зрозумілою; опитування Sky News показало, що 53 % з 1119 опитаних впевнені у визначенні асексуальності, але 75 % цієї групи зробили це неправильно або визначили асексуальних людей як таких, у яких просто відсутнє лібідо.[15]

Асексуальні люди іноді стикаються з дискримінаційним або зневажливим ставленням чи поведінкою як у межах ЛГБТ-спільноти, так і поза нею. У 2011 році ЛГБТ-активіст Ден Севідж заявив, що асексуальність була вибором, описавши її як «рішення не займатися сексом» і визнавши її негідною уваги.[16][17] Рут Вестгеймер, секс-терапевтка, також зазнала критики за свою думку, що здатність досягати оргазму означатиме, що людина не може бути асексуальною[18], і надалі її критикували в 2015 році, маючи на увазі, що асексуальність є проблемою, яка потребує вирішення. Дослідження, присвячене 169 асексуальним людям, опубліковане в квітні 2016 року Єльським університетом, показало, що багато людей стикалися зі звільненням і скептицизмом під час камінг-ауту.[19] Великими зусиллями було зупинено виключення асексуальних людей з ЛГБТ-подій.

Асексуальні люди, чия асексуальність була прийнята лише тому, що немає іншого пояснення їхньої відсутності інтересу до сексуальної активності, стали називатися «неприступними асексуалами».[20] Невірне ставлення до асексуальності може змусити асексуальних людей боятися зробити камінг-аут.[21]

Опитування ЛГБТ у 2017 році, проведене урядом Великої Британії, показало, що, попри лише 2 % з понад 108 000 опитаних, які визнали себе асексуальними, серед цис-опитаних вони мали найнижчу середню задоволеність життям від будь-якої сексуальної орієнтації. Результати також показали, що асексуальні люди є найменш комфортною цисгендерною ЛГБТ-групою у Сполученому Королівстві, і 89 % цисендрів-нестатевих респондентів — найвищий відсоток серед будь-якої опитаної групи — не бажають бути відкритими, боячись негативні реакції.[22]

Асексуальні люди можуть зазнати соціальної дискримінації через переконання, що гетеросексуальність є нормою за замовчуванням, або переконання, що вони — просто геї чи лесбійки, які заперечують свою «справжню» ідентичність.[12][23] Відомо, що деякі асексуали навіть переживають гомофобні переслідування через те, що їхня асексуальність сприймається як гомосексуальність.[24][25]

Два дослідження показали, що асексуальні люди більш знелюднені, ніж гетеро-, гомо- та бісексуальні, їх часто порівнюють із тваринами чи роботами через їхню сексуальність.[26][27]

Асексуальні люди часто мають менший правовий захист, ніж геї, лесбійки та бісексуальні[28], хоча в Нью-Йорку Закон про недискримінацію сексуальної орієнтації класифікує їх як захищений клас.[29] Також відомо, що асексуальні люди зазнавали корекційних зґвалтувань.[30][16] На них може чинитися тиск щодо сексуальних дій та звернення до лікаря, щоб «виправити» їхню орієнтацію.[31] Опитування 2015 року показало, що 43,5 % з майже 8000 опитаних асексуальних людей стикалися із сексуальним насильством[21] попри помилкове уявлення про те, що асексуальні люди ніколи не стикаються і не беруть участь у сексуальних ситуаціях, і тому не можуть зазнавати сексуального насильства.

Дехто, як соціолог Марк Керріган, вважають, що дискримінація асексуальних людей має більше спільного з маргіналізацією, ніж типовою ненавистю, пов'язаною з іншими формами дискримінації на основі сексуальності, такими як гомофобія, лесбофобія та біфобія, і що їх значна дискримінація є наслідком відсутності розуміння та усвідомлення асексуальності.[32][33]

Антидискримінаційні заходи ред.

У Нью-Йорку Закон про недискримінацію щодо сексуальної орієнтації класифікує асексуальних людей як захищений клас.[29]

Восени 2014 року була опублікована книга «Невидима орієнтація: вступ до асексуальності» Джулі Сондри Декер, яка зазначила, що мета книги — використовувати її в сексуальній освіті для збільшення загальних знань про сексуальність.[34]

У 2015 році кандидат у парламент від Лейбористської партії Великої Британії Джордж Норман закликав Парламент додати асексуальність до свого чинного законодавства про рівність та визнати, що 1 % електорату Великої Британії визнано асексуальними людьми.[28]

Посилання ред.

  1. ↑ Joshua Glenn Parmenter (August 2018). The Culture of Sexuality: Identification, Conceptualization, and Acculturation Processes Within Sexual Minority and Heterosexual Cultures. Utah State University. с. 96. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 1 грудня 2018.
  2. ↑ а б Joe Morgan (30 березня 2015). Here are the 11 biggest asexual myths busted. Gay Star News. London. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 27 листопада 2018.
  3. ↑ Logan Metzger (20 лютого 1029). A look at the Asexual Aromantic Alliance and who they are. Iowa State Daily. Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  4. ↑ Bruce LaBruce (3 квітня 2012). Asexuality Is All the Rage. Vice. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
  5. ↑ Anything but lacking. The McGill Daily. 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
  6. ↑ Morgan Lev Edward Holleb (2019). The A-Z of Gender and Sexuality: From Ace to Ze. Jessica Kingsley Publishers. с. 31. ISBN 9781784506636.
  7. ↑ Olivia Petter (17 травня 2018). What is hyposexuality and how is it different to asexuality?. The Independent. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 4 жовтня 2020.
  8. ↑ Harmeet Kaur (20 жовтня 2019). Asexuality isn't celibacy or abstinence. Here's what it is — and isn't. CNN. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 9 січня 2020.
  9. ↑ LGBTQrazy: A is for…. Т. 147, № 7. 17 жовтня 2013. с. 10. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 24 березня 2021. It’s important to talk about asexuality because it’s often an overlooked sexual identity, and acephobia – discrimination against asexual people – is experienced by many asexual people.
  10. ↑ Joelle Ruby Ryan, «On Being Asexual and Transgender: Notes on Identity, Visibility, and Empowerment», in Trans Bodies, Trans Selves: A Resource for the Transgender (ed. Laura Erickson-Schroth), Oxford University Press (2014), ISBN 9780199325368, page 367 [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] «I now give asexual workshops, screen the film (A)sexual with a postfilm discussion, and try to have conversations with my friends and colleagues about asexual identity and acephobia»
  11. ↑ Let's Talk About Pride! How To Make Intersectional Spaces At Pride. ComicsVerse. 19 червня 2018. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
  12. ↑ а б Robyn Exton (14 листопада 2016). Aces Show Their Hand – What Is Asexuality And Why You Should Know About It. Huffington Post. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
  13. ↑ Elizabeth Hanna Hanson (2013). Making Something Out of Nothing: Asexuality and Narrative. Loyola University Chicago. с. 83. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
  14. ↑ Harrad, Kate, ред. (2016). Purple Prose: Bisexuality in Britain. Thorntree Press LLC. ISBN 9780996460170.
  15. ↑ Lydia Smith (4 лютого 2019). Three-quarters of people can't define asexuality. PinkNews. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  16. ↑ а б Latonya Pennington (1 червня 2018). Asexuals Shouldn't Be Excluded From Queer Spaces, Especially Pride. Pride. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
  17. ↑ Dominique Mosbergen (21 червня 2013). LGBT, Asexual Communities Clash Over Ace Inclusion. Huffington Post. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
  18. ↑ Rachel Kramer Bussel (26 серпня 2015). Dr. Ruth is wrong about asexuals: It's a legitimate sexual orientation, not a problem to be solved. Salon.com. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  19. ↑ Sharon Kirkey (23 вересня 2016). Asexuality needs to be a recognized as its own, unique sexual orientation, Canadian experts say. National Post. Процитовано 24 січня 2021.
  20. ↑ Mollet, Amanda (2020). "I Have a Lot of Feelings, Just None in the Genitalia Region": A Grounded Theory of Asexual College Students' Identity Journeys. Journal of College Student Development. 61 (2): 189—206. doi:10.1353/csd.2020.0017.
  21. ↑ а б Julie Kliegman (26 липня 2018). When You're An Asexual Assault Survivor, It's Even Harder To Be Heard. Buzzfeed News. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
  22. ↑ UK Government. National LGBT Survey: Summary report. Gov.uk. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 22 червня 2019.
  23. ↑ Nicole Wiesenthal (Autumn 2014). Glossary of Asexual Terms. The Mirror. Т. 3, № 3. с. 19. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 24 березня 2021. Closely linked to homophobia, biphobia, transphobia and acephobia
  24. ↑ Josh Milton (29 листопада 2019). Asexual kicked out of home for sexual orientation. So they turned their parents into the police for having illegal firearms. Pink News. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021.
  25. ↑ Owen, Ianna Hawkins (1 листопада 2018). Still, Nothing: Mammy and Black Asexual Possibility. Feminist Review (англ.). 120 (1): 70—84. doi:10.1057/s41305-018-0140-9. ISSN 0141-7789. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 24 березня 2021.
  26. ↑ Gordon Hodson (1 вересня 2012). Prejudice Against "Group X" (Asexuals). Psychology Today. Процитовано 27 листопада 2018.
  27. ↑ MacInnis, Cara C.; Hodson, Gordon (24 квітня 2012). Intergroup bias toward “Group X”: Evidence of prejudice, dehumanization, avoidance, and discrimination against asexuals. Group Processes & Intergroup Relations (англ.). 15 (6): 725—743. doi:10.1177/1368430212442419. ISSN 1368-4302. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 24 березня 2021.
  28. ↑ а б Jack Gevertz (28 квітня 2015). "Parliament doesn't recognise my sexuality": Britain's first openly asexual candidate, George Norman, speaks to Vision. York Vision. Архів оригіналу за 3 December 2018. Процитовано 10 березня 2019.
  29. ↑ а б The Sexual Orientation Non-Discrimination Act ("SONDA"). New York State Attorney General. Архів оригіналу за 28 November 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  30. ↑ Dominique Mosbergen (20 червня 2013). Battling Asexual Discrimination, Sexual Violence And 'Corrective' Rape. Huffington Post. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
  31. ↑ Olivia Petter (19 жовтня 2017). Former asexual person reveals experiences: 'partners pushed me to go to the doctor to get 'fixed'. The Independent. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
  32. ↑ Lucy Wallis (17 січня 2012). What is it like to be asexual?. BBC News. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 27 листопада 2018.
  33. ↑ Maddie Wright (26 жовтня 2017). Asexual students on identity, experiences of intolerance. The Rocky Mountain Collegian. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2018.
  34. ↑ Ellen McCarthy (24 листопада 2014). Asexuals seek to raise awareness of the 'invisible orientation'. The Washington Post. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дискримінація_асексуальних_людей&oldid=40190419