Вікіпедія

Суріди

(Перенаправлено з Династія Сурі)
Держава Сурідів
د سوریانو ټولواکمني
←
1539 – 1555 →
Держава Сурідів за Шер Шаха (1540—1545)
(територія позначена зеленим)


Столиця Делі
Мова(и) Пушту, гінді
Релігія Іслам сунітського спрямування
Форма правління Монархія
Династія Суріди
Султан
 - 1539—1545 Шер Шах Сурі
 - 1545—1554 Іслам Шах Сурі
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Суріди

Династія Сурідів або Сурі (пушту د سوریانو ټولواکمني‎) — середньовічна мусульманська династія правителів Північної Індії пуштунського[1] походження (1539—1555), заснована біхарським воєначальником Шер-ханом, остання династія Делійського султанату.

Походження ред.

Династія Сурідів походила з пуштунського племені сур, що переселилось до Індії з Афганістану за часів правління делійського султана Бахлул Хана Лоді (1451—1489). Один з провідників племені, Хасан-хан ібн Ібрагім-хан Сурі, отримав у той період від правителя Джаунпура, Джамал-хана, у джаґір міста Сасарам, Хаспур і Танд[2].

Син Хасан-хана Фарід-хан Сурі здобув освіту у Джаунпурі, після чого за дорученням батька зайнявся управлінням та благоустроєм його джаґіра, у чому мав значні успіхи. 1522 року Фарід-хан ібн Хасан-хан поступив на службу до афганського правителя Біхара Бахар-хана Лохані, від якого Фарід-хан за відданість та відвагу отримав титул Шер-хан («Лев-повелитель»). Після битви при Паніпаті 1526 року Шер Шах Сурі перейшов на службу до Бабура й 1528 року за його підтримки забрав у своїх зведених братів джаґір свого покійного батька[3].

Після смерті Бахар-хана Лохані 1529 року Шер Шах Сурі став опікуном його малолітнього сина та спадкоємця Джалал-хана, зосередивши тим самим у своїх руках владу над Біхаром. 1530 року він захопив фортецю Чунар[3] разом зі скарбницею династії Лоді (близько 900 000 рупій)[4].

Невдоволення верхівки племені лохані зростанням влади Шер Шаха Сурі у Біхарі призвело до того, що 1533 року вожді лохані вступили проти нього до союзу з бенгальським султаном Гіяс ад-дін Махмуд-шахом, до якого невдовзі втік неповнолітній Джалал-хан Лохані. 1534 року Шер-хан розбив коаліційні бенгальсько-лоханійські війська біля Сураджгарха на березі річки Кіул. Та перемога цілком усунула з політичної арени плем'я лохані та зламала військову міць Бенгалії, а Шер-хан став фактично незалежним правителем Біхара та значної частини Бенгалії[5]. Під його прапорами зібрались афганські племена, невдоволені владою Великих Моголів.

1535 року Шер-хан захопив бенгальські території до самого Бхаґалпура, 1537 року взяв в облогу, а 6 квітня 1538 узяв столицю Бенгалії місто Гаур[5]. Махмуд-шах утік до Хумаюна, який невдовзі на чолі значного війська вторгся до Бенгалії й заволодів Гауром. Шер-хан відступив до Біхара й укріпився у фортеці Рохтас[6][3].

Возвеличення династії ред.

27 червня 1539 року Шер-хан розбив армію Хумаюна біля Чауси. Останній втік, а Шер-хан заволодів усією Бенгалією та Джаунпуром. У грудні того ж року Шер-хан був коронований під іменем Шер Шаха[7] та прийняв титул султана (шаха) Північної Індії[3]. У травні 1540 року при Канауджі Шер Шах здобув остаточну перемогу над 40-тисячною армією Хумаюна, після чого падишах надовго залишив Північну Індію[8][9]. Шер Шах зайняв Делі, де знову був коронований[7]. До 1542 року Шер Шах підкорив Гваліор, Малаву, Удджайн, Сінд і Пенджаб. 1544 року Шер Шах на чолі 80-тисячної армії вторгся до Раджпутани, завоював Аджмир, Джодхпур і Чітор, однак невдовзі загинув через вибух бомби під час облоги фортеці Каланджар[10]. Вперше в історії раджпутські князівства стали васалами мусульманського правителя Делі[7].

За часів правління Шер Шаха було проведено багато важливих адміністративних і фінансових реформ. Окрім іншого, за його вказівкою було розпочато заміри пашні, Шер Шах установив тверді ставки земельного податку, упорядкував стягнення торгових зборів і першим розпочав випуск повноцінної рупії, що стала прототипом сучасної індійської рупії. Економічна політика Шер-шаха призвела до пожвавлення торгівлі, чому також сприяло масштабне будівництво доріг. Шер Шаху приписують облаштування 1700 караван-сараїв уздовж торгових та інших шляхів[11][12].

Адміністративна політика Шер Шаха мала в результаті значне зміцнення центральної влади й послаблення позицій місцевої знаті. Державу було розділено на 47 адміністративних одиниць (саркарів), які, у свою чергу, поділялись на кілька податкових районів (паргана)[6][13]. Шер Шах проводив мудру політику релігійної терпимості до індуїзму й широко залучав індусів до військової, адміністративної та іншої служби на користь своєї імперії[12].

1545 року владу успадкував син Шер Шаха Джалал ад-дін Іслам-шах[10], проти якого виступив інший син Шер Шаха Аділ-хан. Невдовзі, однак, Іслам Шах розгромив війська Аділ-хана при Сікрі й укріпився у владі. Іслам Шах спрямував свої зусилля на підкорення повсталих афганських амірів і завоювання пенджабського племені гакхарів, він перерозподілив джаґіри придворних і сановників, надавши їх людям, які були особисто зобов'язані шаху своїм становищем. За Іслам Шаха було посилено західні кордони держави в районі Кашміру[10][11].

Занепад династії ред.

 
Одна з брам Делі (поряд із Пурана-Кіла), зведена за Сурідів

Владу після смерті Іслам Шаха 1554 року успадкував його 12-річний син Фіруз Шах, який за місяць після коронації був убитий Абу-л-Музаффаром Мухаммадом Аділь Шахом, сином Нізам-хана Сурі, одного з братів Шер Шаха. Узурпувавши престол, Мухаммад Аділь Шах спробував надати своїй владі вигляду легітимності, однак інші члени династії Сурідів не захотіли визнавати його султаном та підбурили повстання[11].

Серед інших, валі Бенгалії Мухаммад-хан Сурі заявив про свою незалежність і проголосив себе бенгальським султаном під іменем Шамс ад-діна Мухаммад-шаха[14][11]. Намісник Малави Баз Багадур також проголосив себе незалежним малавським султаном. 1555 року двоюрідний брат Шер Шаха Ібрагім-хан ібн Газі-хан Сурі захопив Делі й повалив Мухаммада Аділь Шаха. Невдовзі полководець і колишній візир султана Мухаммада Аділь Шаха, індус Хему Вікрамадітья, завдав поразки султану Ібрагім Шаху Сурі при Калпі[11]. У той же час проти нового султана Ібрагім Шаха повстав валі Пенджабу Ахмад-хан ібн Ісмаїл-хан Сурі, інший двоюрідний брат Шер Шаха, який проголосив себе султаном під іменем Сікандар Шаха. Таким чином, 1555 року у Північній Індії було одночасно три султана (не враховуючи султана Бенгалії), які сперечались за владу один з іншим: Мухаммад Аділь Шах, Ібрагім Шах Сурі та Сікандар Шах Сурі. Це означало фактичний розпад держави Сурідів[11].

Скориставшись ситуацією, що склалась, Хумаюн знову вторгся до Індії й у лютому 1555 року захопив Лахор. У травні 1555 року війська Хумаюна розбили армію султана Сікандар Шаха Сурі у битвах при Мачівари та при Сірхінді, після чого Хумаюн зайняв Делі, де й помер 26 січня 1556 року[10][15]. Сікандар Шах відступив до Пенджабу, де продовжив битись з могольськими військами під проводом Байрам-хана[15]. У той же час Хему розбив та убив у Чхапаргхаті султана Бенгалії Шамс ад-діна Мухаммад-шаха Сурі[11].

Скориставшись тимчасовою дезорганізацією могольських сил, викликаною смертю падишаха, Хему виступив з Бенгалії й 6 жовтня 1556 року захопив Делі. Не бажаючи бачити на престолі нікого з Сурідів, Хему 7 жовтня 1556 року був коронований імператором Індії за індуїстською традицією, прийнявши стародавній санскритський титул самрат та взявши тронне ім'я Чандра Вікрамадітья[16][15].

Однак правління самрата Чандри Вікрамадітьї тривало лише місяць: 5 листопада 1556 року у другій битві при Паніпаті його війська були розбиті могольською армією на чолі з молодим падишахом Акбаром і регентом Байрам-ханом, сам він зазнав смертельного поранення на полі бою, був взятий у полон і страчений[16]. У травні 1557 року могольські війська взяли в облогу султана Сікандар Шаха Сурі у фортеці Манкот і змусив його здатись в обмін на обіцянку зберегти йому життя та володіння. За два роки Сікандар Шах мирно помер у себе в маєтку. Того ж року армія Аділь Шаха Сурі була розбита у Біхарі бенгальцями, а сам він загинув[15][11].

Бенгальська гілка династії ред.

Мухаммад Хан Сурі був призначений валі Бенгалії 1545 року, а 1554 він проголосив себе незалежним султаном під іменем Шамс ад-діна Мухаммад-шаха. Незважаючи на те, що 1555 року він був розбитий та вбитий у Чхапаргхаті полководцем Хему, його син Гіяс-ад-дін Бахадур-шах II того ж року захопив Бенгалію та проголосив себе султаном[14]. Того ж року останній розбив та вбив султана Аділь Шаха Сурі. До кінця свого правління Гіяс-ад-дін Бахадур-шах II спробував захопити Джаунпур, однак зазнав поразки від моголів. 1561 року султаном Бенгалії став брат Багадур Шаха II Гіяс-ад-дін Джалал Шах Сурі, який перебував на престолі тільки два роки. 1563 року владу успадкував його син, який за кілька місяців був убитий. Останній сурідський султан Бенгалії Гіяс-ад-дін Бахадур-шах III (1563—1564) був повалений та вбитий афганцем Тадж-ханом Каррані, який заснував нову династію султанів Бенгалії[14][17].

Примітки ред.

  1. ↑ Singh, Sarina; Lindsay Brown; Paul Clammer; Rodney Cocks; John Mock (2008). Pakistan & the Karakoram Highway. Т. 7, illustrated. Lonely Planet. с. 137. ISBN 978-1-74104-542-0. Процитовано 23 серпня 2010.
  2. ↑ Рыжов, 2004, с. 435.
  3. ↑ а б в г Восток на рубеже средневековья и нового времени, 2000, с. 151.
  4. ↑ Рыжов, 2004, с. 436.
  5. ↑ а б Ghiyasuddin Mahmud Shah. Банглапедія (Online)
  6. ↑ а б Sher Shah. Банглапедія (Online)
  7. ↑ а б в Алаев, 2003, с. 161.
  8. ↑ Босворт, 1971, с. 250.
  9. ↑ Восток на рубеже средневековья и нового времени, 2000, с. 153.
  10. ↑ а б в г Восток на рубеже средневековья и нового времени, 2000, с. 154.
  11. ↑ а б в г д е ж и Рыжов, 2004, с. 437.
  12. ↑ а б Алаев, 2003, с. 163.
  13. ↑ Алаев, 2003, с. 162.
  14. ↑ а б в Far East Kingdoms. South Asia. Suri Dynasty / Muhammed Shahi Dynasty
  15. ↑ а б в г Гаскойн, 2003.
  16. ↑ а б Восток на рубеже средневековья и нового времени, 2000, с. 155.
  17. ↑ Karrani Rule. Банглапедія (Online)

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суріди&oldid=41875152