Відкрити головне меню

Бахлул Хан Лоді (*д/н —1489) — перший володар Делійського султаната з династії Лоді, правив у 14511489 роках.

Бахлул Хан Лоді
Tomb of Bahlol Lodi.JPG
Гробниця Бахлул Хана Лоді
Народився 1406
Помер 1489(1489)
Делі
Поховання Tomb of Bahlul Lodid
Громадянство
(підданство)
Delhi Sultanate Flag (catalan atlas).png Делійський султанат
Діяльність монарх
Титул султан
Посада Sultan of Delhid
Термін 1451–1489
Наступник Сікандар Лоді
Конфесія іслам
Рід Лоді
Батько Малік Кала
Діти Сікандар Лоді

ЖиттєписРедагувати

Боротьба за владуРедагувати

Походив з впливового афганського клану Лоді. Син Малік Кала, намісника Сірхінда та Лахора в Пенджабі. Військову кар'єру розпочав при султанах династії Сайїд. після смерті батька успадкував посаду намісника Сірхінда та Лахора. У 1430-х роках брав участь у придушені повстання у Малві. За це отримав посаду хан-і-ханана, в його руках зосередилася більша частина Пенджаба.

Після цього Бахлул Хан поставив собі за мету заволодіти султанським троном. Втім спроби у 1443 та 1447 роках захопити Делі виявилися невдалими. Тоді у 1451 році при відтримці вазиря Хамід-хана змусили султана Ала-уд-діна Алам-шаха зректися трону.

СултанРедагувати

Першим кроком щодо зміцнення власної влади Бахлул-хан відсторонив від посади вазиря Хамід-хана. Вслід за цим рушив на Мултан, намагаючись повернути його до делійського султанату. В цей час Делі було атаковано Махмуд-шахом, правителем Джаунпуру. останній отримав допмоогу від афганської знаті, яка не бажала зміцнення центральної влади. В цій ситуації Бахлул повернувся до Делі, змусивши відступити ворога.

Вслід за цим султана провів декілька походів проти бунтівних феодалів дворіччя Ганга-Джамни, Мевата. Після цього розпочав війну проти Джаунпура, яка завершилася цілковитою перемогою Лоді й захопленням цієї держави. після цього було підкорено Калпі, Дхолпур, Гваліор. Перед смертю Бахлул хан оголосив спадкоємцем свого третього сина Нізама.

ДжерелаРедагувати

  • Majumdar, R.C. (ed.) (2006). The Delhi Sultanate, Mumbai: Bharatiya Vidya Bhavan, pp.134-36, 139–142