Димитар Міхалчев

Димитар Міхалчев (болг. Димитър Георгиев Михалчев; 25 грудня 1880, Лозенград, Туреччина — 18 грудня 1967, Софія) — один із найбільш впливових болгарських філософів XX століття. Учень Крастьо Крастева. Засновник журналу «Философски преглед».

Димитар Міхалчев
болг. Димитър Георгиев Михалчев
Народився	25 грудня 1880(1880-12-25) Киркларелі, Туреччина
Помер	18 січня 1967(1967-01-18) (86 років) Софія, Болгарія
Країна	Болгарія
Діяльність	філософ, вчений
Alma mater	Софійський університет
Знання мов	болгарська
Членство	Болгарська академія наук
Медіафайли у Вікісховищі

Член ВМОРО та Болгарської Академії Наук.

Біографія

Народився в місті Лозенграді в Північно-Західній частині Туреччини. У 1901—1905 вивчав філософію в Софійському університеті. Ще будучи студентом, включвися у потужну підпільну групу - Внутрішня македонсько-одринська революційна організація. У ці ж роки він став активним співробітником журналу «Мисъл», створеного його вчителем Крастьо Крастевим. Пізніше, за підтримки Івана Шишманова, вирушає на стажування до Німеччини.

У 1909 року опублікував свою першу монографію «Philosophische Studien. Beitrage zur Kritik des modernen Psychologismus» (1909). Передмову до книги написав сам Йоганнес Ремке, який назвав болгарського філософа своїм «найвидатнішим учнем» і «Кантом на Балканах».

У 1910—1915 роках був штатним доцентом філософії в Софійському університеті. Одночасно бере участь у Балканських війнах.

1920—1946 був (з невеликими перервами) завідувачем кафедри філософії в Софійському університеті.

Його погляди мали значний вплив на розвиток філософії в Болгарії. Особливо цей вплив був сильний перед Другою світовою війною.

1932 Міхалчев виступив у журналі „Философски преглед“ із скандальною статтею „Чи можлива єдина й цілісна Югославія?“, в якій піддав аналізу запропоновану сербською державною пропагандою ідею приєднання Болгарії до Югославії та створення так званої «Інтегральної Югославії». Це збурило громадську думку і породило тривалу дискусію в болгарському політесі.

Державна кар'єра

У 1923—1927 був послом Болгарії в Празі. У 1944—1947 роках був Головою (Президентом) Болгарської Академії наук.

Міхалчев — автор понад ста робіт болгарською, німецькою, чеською та іншими мовами. Погляди Міхалчева піддавалися критиці з боку болгарських філософів Т. Павлова, С. Гановського, А. Кіселінчева та інших. Послідовниками філософії Міхалчева в Болгарії були Нікола Ілієв (1886—1937), Христо Ніколов (1889—1957), Александр Ілков (1898—1970).

Праці

• Форма и отношение. София, 1914. — 760 с.; 2-е перераб. изд., 1931. — 547 с.
• Философия как наука. София, 1933, 1946.
• Эгоизм как этическая проблема. 1938.
• Расизм под защитой биологии. 1939.
• Сущность морали в научном освещении. 1940.
• Прагматизм как новое учение об истине // Философски преглед, 1939, кн. 5, 474—530.
• Международный философский конгресс в Оксфорде. // Философски преглед, 1930, кн. 4, 347—352.

Джерела

• Философская энциклопедия. Т. 3. М., 1964. — С. 469.
• Одиннадцать веков болгарской философской мысли. София: Издательство Болгарской Академии Наук, 1973. — С. 87-93.
• Андреев К., Субашки В. Димитър Михалчев — философ, социолог, общественник. София, 1975.
• Краткая история болгарской философской мысли. Перевод с болгарского Р. Е. Мельцера и И. С. Морозовой. М., 1977. По именному указателю.
• Белогашев Г. С. Философията като основна наука. София: Издательство «Пропелер», 2015. — ISBN 978-954-392-295-6. (болг.)
• Цацов Д. Димитър Михалчев и философските традиции в България през XX век. София: Академично издательство «Марин Дринов», 2004. — ISBN 954-430-918-7.