Джурі Аделіна Антонівна
Аделіна (Аделаїда) Антонівна Джурі (нар. 9 квітня 1872, Каїр — пом. 23 грудня 1963, Москва) — балерина, педагог-хореограф. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1945 рік).
| Джурі Аделіна Антонівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 9 квітня 1872 Каїр, Єгипет |
| Померла | 23 грудня 1963 (91 рік) Москва, СРСР |
| Поховання | Введенське кладовище |
| Країна | .svg){kind=small} Італія Російська імперія СРСР_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | балерина |
| Знання мов | італійська |
| Заклад | Большой театр Ла-Скала |
| Нагороди |  |
Біографія
ред.Італійка за походженням, вона народилася 1872 року в Каїрі. У 1885 році з батьками приїхала до Російської імперії.
Почала займатися балетом вдома під керівництвом педагога Хосе Мендеса, який був одружений з її сестрою, потім вступила до Московського театрального училища в його ж клас.
1891 року Аделаїда дебютувала у Большому театрі в партії Есмеральди в однойменному балеті (балетмейстер Мендес), але невдовзі виїхала до Італії та два сезони виступала в театрі «Ла Скала»[1].
Мала грандіозний успіх у Лондоні[2].
1894 року повернулася до Москви, де знову виступала в трупі Большого театру, де працювала до 1903 року[3].
Танець Джурі відрізнявся легкістю, граціозністю і разом з тим стрімкістю, силою, віртуозним блиском. Однак цьому стилю властива була химерна холодність, уникнення емоційності[1], чим деколи докоряли балерині, при тому що відзначалася її техніка: вона впевнено виконувала повне фуете в 32 оберти, що російські балерини тоді ще не вміли. Аделаїда Джурі відразу зайняла на московській сцені лідерські позиції
юна Павлова уважно спостерігала із-за лаштунків за італійською танцівницею. Павлова зазначила, що довгу і важку варіацію піццикато на пуантах Джурі виконала дуже чітко. Балерина ніби завмирала на пуантах, а потім в коді, наприкінці варіації, робила високі стрибки.[4]
У 1903 році через невдале падіння і отриману в результаті цього травму Аделаїда Джурі змушена була залишити сцену і почала педагогічну роботу. Викладала в студії ім. Ф. І. Шаляпіна, школі сценічного танцю («Острів танцю») Центрального парку культури і відпочинку ім. М. Горького (Москва). У 1926—1947 рр. працювала педагогом Московського хореографічного училища.
Світлина із зібрання В. А. Телешова
Була заміжня за Олександром Андрійовичем Карзинкіним (1863—1939), археологом і нумізматом, благодійником, членом Ради Третьяковської галереї[5], сином одного з найбагатших російських купців і меценатів А. О. Карзинкіна. Карзинкіни увійшли до десятки найбагатших купецьких родин Російської імперії після приєднання в 1873 році середньоазіатських земель, де текстильні фабриканти спорудили 12 бавовноочисних заводів і влаштували бавовняні плантації.
Ще в 1818 році прадід Олександра Андрійовича, А. С. Карзинкін, викупив будинок, який належав родині Федора Толстого на Покровському бульварі. У будинку жили всі покоління цієї гілки великої родини Карзинкіних.
У цьому будинку на другому поверсі і проживала А. Джурі з чоловіком і дочкою. Подружжя Карзинкіних товаришувало з подружжям Шаляпіних,[5] та іншими відомим людьми того часу.
Нижній поверх займала рідна сестра А. А. Карзинкіна художниця Олена Андріївна спочатку Карзинкіна, потім Телешова зі своїм чоловіком — письменником, засновником і першим довголітнім директором музею МХАТ Миколою Дмитровичем Телешовим.[6] Там по середах, протягом декількох років, у 1899—1916 роках, збиралася московська творча інтелігенція на літературні вечори, які отримали назву «Середовище».
Після 1917 року все це багатство було націоналізовано, господарям залишили лише кімнату; це називалося «ущільненням».
Коли закривали в 1928 році Храм Трьох Святителів на Кулішках, подружжя Телешових, Олександр та Аделаїда (Аделіна) Карзинкіни першими поставили свої підписи на документах на захист храму.
Дочка — Софія (1903 — ?), бібліотекар, бібліограф (1935—1958) Інституту світової літератури ім. О. М. Горького.
Померла Аделаїда (Аделіна) Карзинкіна 23 грудня 1963 року. Похована на Введенському кладовищі.
Партії
ред.- Есмеральда,"Есмеральда" хореографія Мендеса за М. Петіпом
- 6 січня 1890 рік — «Танцівники мимоволі» композитора Маковца, вперше поставленому в 1818 році і відновленому балетмейстером В. Д. Тихомировим як зразок старовинного балету — Жульєтта
- «Зірки» — Клермонд
- «Брама» — Падмана
- 1894 рік — «Жізель» Ш. А. Адана, балетмейстер М. Петіпа — Жізель
- 20 лютого 1897 рік — «Фея ляльок» композитора В. Баєра, балетмейстер Хосе Мендес — Фея ляльок (перша виконавиця в Росії)
- 1898 рік — «Пері» Ф. Бурґмюллера — Пері
- 1899 рік — «Спляча красуня» П. І. Чайковського, балетмейстер О. О. Горський з хореографії М. Петіпа — Аврора
- 23 січня 1900 рік — «Раймонда» О. К. Глазунова, балетмейстери О. О. Горський і В. М. Хлюстин — Раймонда (перша виконавиця).
- 24 січня 1901 рік — «Лебедине озеро» П. В. Чайковського, нова постановка, балетмейстер О. О. Горський — Одетта-Оділлія (перенесення петербурзької постановки; перша виконавиця постановки в Москві)
- 25 листопада 1901 рік — «Коник-горбоконик» Ц. Пуні, балетмейстер О. О. Горський з хореографії А. Сен-Леона — Цар-дівиця (перша виконавиця нової постановки)
- 1903 рік — «Даремна обережність» П.-Л. Гертеля — Ліза
- «Дочка фараона» Ц. Пуні, балетмейстери Л. М. Гейтен, М. Ф. Манохін з хореографії Маріуса Петіпа — Аспіччія
- «Коппелія» Лео Деліба, балетмейстер Й. Гансен, з хореографії А. Сен-Леона — Сванільда.
- Корсар Ш. А. Адана, балетмейстер О. М. Богданов з хореографії М. Петіпа — Медора
Примітки
ред.- ↑ а б Гуманитарный словарь. slovari.yandex.ru.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Ромола Нижинская. Вацлав Нижинский / Пер. с англ. Н. Кролик. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, [Архівовано 12 квітня 2020 у Wayback Machine.] 2004. — 392 с., 8 с. ил.— (Мастера).
- ↑ Яндекс.Фотки переехали. yandex.ru.
- ↑ Book: Балерины. www.e-reading.life.
- ↑ а б Яскино, Одинцовский городской округ. odintsovo.info. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 9 березня 2022.
- ↑ Русская линия / Библиотека периодической печати: Дом на Покровском бульваре. rusk.ru. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2020.
Література
ред.- Русский балет: Энциклопедия. — М.: Большая Российская энциклопедия; Согласие, 1997. — 632 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-85370-099-1.
- Андрей Никульский, «Искусство — путь к правде через красоту. Аделина Джури» [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.]. — М., Крипто-логос, 2010.