Відкрити головне меню

Джамбатіста Бенедетті (італ. Giambattista Benedetti, 14 серпня 1530, Венеція — 20 січня 1590, Турин) — італійський математик, фізик, механік.

Джамбатіста Бенедетті
Benedetti - Resolutio omnium Euclidis problematum, 1553 - 11183.jpg
Народився 14 серпня 1530(1530-08-14)
Венеція, Венеціанська республіка
Помер 20 січня 1590(1590-01-20) (59 років)
Турин, Герцогство Савойя
Громадянство Венеціанська республіка
Діяльність математик, фізик, архітектор, музикознавець, астроном, теоретик музики
Сфера інтересів математика, механіка, теорія музики
Науковий керівник Нікколо Тарталья

Зміст

БіографіяРедагувати

Джамбатіста Бенедетті народився у 14 серпня 1530 року у Венеції у заможній родині. Він навчався філософії, музиці і математиці вдома, у свого батька. Крім того, близько 1546—1548 він вивчив першу книгу Евкліда у венеціанського математика Нікколо Тартальї. В університеті не навчався.[1]

У 1558—1566 роках був придворним математиком при дворі герцога Парми і П'яченци Оттавіо Фарнезе. Він навчав при дворі, був астрологом, надавав консультації при облаштуванні публічних місць.[1] У Пармі Бенедетті побудував сонячний годинник для графа Джуліо Рангоне.[1]

У 1567—1590 роках перебував на службі у герцога Савойського Еммануїла Філіберта і його наступників як математик і філософ з регулярною платнею 300 золотих скудо. Герцог савойський був зацікавлений у підвищенні рівня культури в своїй державі, і з цією метою він зібрав навколо себе вчених людей з усієї Італії. До його обов'язків входило викладання математики і природничих наук при дворі, також він був радником герцога зі справ університетів.[1]

Він розробляв і будував фонтани.[1] Можливо він викладав в Туринському університеті. У Турині він також оглянув і поліпшив військові об'єкти.[1]

Джамбатіста Бенедетті помер у Турині 20 січня 1590 року.

Наукова діяльністьРедагувати

МеханікаРедагувати

Праці Дж. Бенедетті вказують на те, що він мав уявлення про існування відцентрових сил і про те, що частина, що відірвалася від тіла, що обертається, продовжує рухатись по дотичній.

В його роботах вперше висловлюється теза про те, що прискорення тіл у вільному падінні є постійним і не пропорційним вазі, як говориться в традиційному аристотелівському вченні. Це відкриття зазвичай приписується Галілею, але ідея Бенедетті викликала гарячі дискусії вже серед сучасних йому вчених, що вимушило його опублікувати відповіді на отриманну критику.[2]

ОптикаРедагувати

У працях він також торкається проблем оптики, в тому числі камери-обскури.[1]

АстрономіяРедагувати

У його астрономічних працях завжди простежується зацікавлення астрологією.[1]

МузикаРедагувати

Він одним з перших почав розглядати музикальні звуки з точки зору коливань. Однак, відомі роздуми його над питаннями музики обмежуються двома листами і видаються менш важливими, ніж в інших дисциплінах.[1]

ТвориРедагувати

Першу книжку, « De resolutione», присвячену питанням геометрії, Д. Бенедетті видав у 1553 році. Питання механіки ввійшли у його другу книжку з геометрії і розглядаються також в інших працях. Після проведення астрономічних спостережень у Пармі, він опублікував працю про сонячний годинник.[1]

Його остання робота, «Diversarum speculationum mathematicarum et physicarum», вважається однією з найбільших наукових праць перед добою Галілея. У цьому виданні містяться праці з арифметики, а також питань механіки і гідростатики, які хоча і не повністю розроблені на основі наукового методу, однак відкрили шлях до подолання арістотелевої фізики.[2]

ПосиланняРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л Richard S. Westfall. Benedetti, Giovanni Battista. The Galileo Project. Rice University. Процитовано листопад 2016.  (англ.)
  2. а б Giovanni Battista Benedetti. Mathematica Italiana. Centro di Ricerca Matematica "Ennio De Giorgi", Pisa. 2008-2011. Процитовано листопад 2016.  (італ.)