Оттавіо Фарнезе (італ. Ottavio Farnese; 9 жовтня 1524(15241009)18 вересня 1586) — герцог Пармський, П'яченцький (15471586) і Кастрівський (15451586). Представник Фарнезького дому. Онук папи римського Павла III. Чоловік принцеси Маргарити, позашлюбної доньки імператора Карла V. Батько пармського герцога Алессандро. Тривалий час вів боротьбу за свої володіння з папським престолом і союзником папи — Австрійською імперією.

Оттавіо Фарнезе
Оттавіо Фарнезе
Оттавіо Фарнезе
Герцог Пармський
10 вересня 1547 — 18 вересня 1586
Наступник: Алессандро Фарнезе
 
Народження: 9 жовтня 1524
Валентано, Провінція Вітербо, Лаціо, Італія
Смерть: 18 вересня 1586(1586-09-18)[1][2] (61 рік)
Парма, Герцогство Парма[1]
Поховання: Sanctuary of Santa Maria della Steccatad
Країна: Папська держава
Релігія: католик
Рід: Фарнезе
Батько: Пьєр Луїджі Фарнезе
Мати: Gerolama Orsinid
Шлюб: Маргарита Пармська
Діти: Алессандро Фарнезе, Карло

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Раннє життяРедагувати

Народився в Валентано, Сієнська республіка, був другим сином Пьєра Луїджі Фарнезе, герцога Парми і П'яченци, внуком Папи Павла ІІІ. 4 листопада 1538 року одружився з Маргаритою Австрійською, позашлюбною дочкою імператора Священної Римської імперії Карла V. Оттавіо було 14 років, коли п'ятнадцятирічна Маргарита неочікувано овдовіла через смерть Александро Медічі, свого першого чоловіка. В тому ж році відбулось їх весілля. Спочатку Маргарита не відчувала до чоловіка ніжних почуттів, але в 1541 році, коли поранений Оттавіо повернувся додому з походу в Алжир, відносини в сім'ї покращились.

В 1540 році Оттавіо став сеньйором Камерино, проте відмовився від цього титулу в 1545 році, коли його батько став герцогом Парми і П'яченци. Після вбивства Пьєра Луїджі в 1547 році в Пармі, в це місто були введені австрійські імператорські війська під командуванням Ферранте Гонзага, графа Гуастальського.

Конфлікт і Папським престоломРедагувати

Папа Павло ІІІ спробував знову отримати контроль над П'яченцою, але цього разу не на користь своєї сім'ї (Фарнезе), а на користь Папської області. Він вимагав від імператора повернення П'яченци, в той же час відхиливши претензії Оттавіо як спадкоємця герцогства Пармського, повернувши йому тільки сеньйорію Камерино. Керування Пармою Папа доручив спеціально направленому в це місто папському легату. Проте Оттавіо не змирився із втратою володінь і спробував відвоювати Парму, але це йому не вдалося. Тоді він вступив в перемовини з австрійським намісником в Пармі Ферранте Гонзага. В той час помирає Папа Павло ІІІ (10 листопада 1549 року) і Оттавіо знову намагається домовитись з Гонзага про передачу Парми, але це йому не вдається. Лише в 1551 році новий Папа Юлій ІІІ віддав Оттавіо управління над герцогством Парма.

 
Папа Павло ІІІ (в центрі) і Оттавіо Фарнезе (праворуч)

Проте на цьому ворожнеча між Оттавіо і Ферранте Гонзага не закінчується. Ця ворожнеча була спричинена непорозумінням між Оттавіо і його тестем Карлом  V. Ферранте досі відмовлявся віддавати П'яченцу і навіть погрожував захопити Парму. Через це Оттавіо почав шукати собі могутніх союзників за межами Італії. Таким союзником став король Франції Генріх ІІ.

В цій ситуації Папа Юлій ІІІ, який потребував підтримки австрійського імператора, на Тридентському соборі відмовився від підтримки Оттавіо і наказав йому віддати герцогство римській курії. Дізнавшись про відмову підкоритися цьому наказу Юлій ІІІ наклав на Оттавіо епітимію і конфіскував його володіння які знаходились в Римі. Подібні конфіскації володінь провів і Карл V в Ломбардії.

Повернення володіньРедагувати

В цей час в Італію вступили французькі війська, які були скеровані на підтримку Пармського герцогства. Одночасно з цим Ферранто Гонзага взяв в осаду Парму, сподіваючись заволодіти нею до приходу французів. В цих складних умовах Оттавіо і австрійський імператор нарешті змогли домовитись, і Карл V повернув герцогу П'яченцу і інші конфісковані володіння. Наступні 35 років правління Оттавіо Фарнезе були спокійними. Спадкоємцем трону був Александро Фарнезе, інший син, Карло Фарнезе, помер у дитинстві.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Edward Burman: Italienische Dynastien, Gustav Lübbe Verlag, Bergisch Gladbach 1991
  • Edoardo del Vecchio, I Farnese, Istituto di Studi Romani Editore, 1972
  • Emilio Nasalli Rocca, I Farnese, Dall'Oglio, Milano, 1969

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оттавіо Фарнезе