Відкрити головне меню

ДіяльністьРедагувати

Римська курія є свого роду центральним урядом Католицької Церкви. До її складу входять 3 трибунали і 9 священних конгрегацій, ряд папських рад і комісій. Кожна конгрегація очолюється префектом. Члени Римської курії повинні йти у відставку зі смертю Папи або по досягненню 75 років.

СтруктураРедагувати

Нині Римська курія складається з:

  • 2 секретаріатів;
  • 9 конгрегацій, що включають 4 комісії;
  • 3 трибуналів;
  • 9 папських комісій;
  • 12 папських рад;
  • 5 міжвідомчих комісій.

Крім цього є також синод єпископів, кадрова служба, декілька служб, а також установи що історично склалися.

СекретаріатиРедагувати


КонгрегаціїРедагувати

Докладніше: Конгрегація

Склад чинного уряду подано станом на 4 січня 2011 року[1].

Будівля Конгрегація Префект Фото Час на посаді Веб-сайт
Конгрегація доктрини віри
(Congregazione per la Dottrina della Fede)
архієпископ Герхард Людвіг Мюллер
(Gerhard Ludwsg Müller)
  2 липня 2012 [1]
Конгрегація у справах єпископів
(Congregazione per i Vescovi)
кардинал Марк Уелле
(Marc Ouellet)
  30 червня 2010
Конгрегація Східних Церков
(Sacra Congregazione per le Chiese Orientali)
кардинал Леонардо Сандрі
(Leonardo Sandri)
  9 червня 2007
Конгрегація Богослужіння і дисципліни Таїнств
(Congregazione per il Culto Divino e la Disciplina dei Sacramenti)
кардинал Антоніо Каньїсарес Льовера
(Antonio Canizares Llovera)
  9 грудня 2008
Конгрегація в справах духовенства
(Congregazione per il Clero)
архієпископ Мауро П'яченца
(Mauro Piacenza)
  7 жовтня 2007
Конгрегація інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя
(Congregazione per gli Istituti di Vita Consacrata e le Societa di Vita Apostolica)
кардинал Жуан Брас де Авіс
(João Bráz de Aviz)
  4 січня 2011
Конгрегація в справах святих
(Congregazione delle Cause dei Santi)
кардинал Анджело Амато
(Angelo Amato)
  9 липня 2008
Конгрегація католицької освіти
(Congregazione per l'Educazione Cattolica)
кардинал Зенон Грохолевський
(Crocholewski Zenon)
  15 листопада 1999

ТрибуналиРедагувати

Папські радиРедагувати

Папські комісії та комітетиРедагувати

Інші папські відомстваРедагувати

Інші закладиРедагувати

БудівляРедагувати

 
Будівля Римської курії

ІсторіяРедагувати

Спочатку помічниками глави Західної Церкви були духовні особи з Римського дієцезії та єпископи, невдовзі з'явився ряд папських співробітників — нотаріуси, Апостольські адвокати, Палатинські диякони і судді, папські капелани та ін, пізніше стали утворюватися різні постійні відомства типу пенітенціарії, канцелярії, апостольської палати або папської канцелярії, трохи пізніше виникла Колегія кардиналів.

Реформу адміністрації, що розрослася, провів папа Сікст V, надавши їй обмежені юридичні повноваження і оприлюднивши в 1588 апостольську конституцію Immensa aeterni Dei.

У XX столітті курія реформувалася тричі.

Вперше — після проголошення апостольської конституції Пія X Sapienti consilio (1908), яка без змін була підтверджена «Кодексом канонічного права» 1917. У конституції розрізнялося 3 категорії відомств: конгрегація, трибунали й управління. У постанові Другого Ватиканського собору Christus Dominus було висловлено бажання, щоби вони були піддані реорганізації й інтернаціоналізації, тобто залучення до роботи в них деяких єпископів помісних Церков і світських представників з вірників.

Ці рекомендації задовольнив Павло VI, оголосивши 15 серпня 1967 апостольську конституцію Regimini Ecclesiae universae.

Остання реформа, розпочата Павлом VI у 1974, була завершена в дусі соборної еклезіології апостольської конституцією Івана Павла II Pastor bonus від 28 червня 1988. Згідно зі статтею 38, кожне відомство курії було зобов'язане розробити особливий статут або спеціальні нормативи та представити їх для публічного ознайомлення. Конституцію доповнили два motu proprio — Iusti iudicis тієї ж дати (про куріальних адвокатів) і Nil primo anniversario від 1 січня 1989 (про заснування Управління справами Апостольської Столиці та його статус і про загальний статут курії, схвалений Папою 4 лютого 1992).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б (англ.) Holy See (Vatican City) // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

  • Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
  • Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.

ПосиланняРедагувати

Шаблон:Уряди Ватикану