Дечко Узунов
Дечко Узунов (болг. Дечко Узунов / Dechko Uzunov; 22 лютого 1899, Казанлик, Болгарія — 26 квітня 1986, Софія, Болгарія) — болгарський художник-портретист, працював над образами художників і акторів у вільній, широкій живописній манері. Професор.
| Дечко Узунов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Дечко Узунов (ліворуч) з письменником Сіраком Скітніком(болг.) в софійському парку Борисова градина(болг.) (до 1943) | ||||
| При народженні | болг. Дечко Христов Узунов | |||
| Народження | 22 лютого 1899 Казанлик, Болгарія | |||
| Смерть | 26 квітня 1986 (87 років) | |||
| Софія, Болгарія | ||||
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd | |||
| Країна | .svg){kind=small} Болгарія | |||
| Жанр | художник, живописець аквареліст графік, иллюстратор | |||
| Навчання | Національна художня академія (Софія), Мюнхенська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник, політик | |||
| Напрямок | експресіонізм «Портрет Марії Стоїлової» 1932 [1] (обидва портрета — в колекції Національної художньої галереї Болгарії) | |||
| Відомі учні | Dimitre Mehandjiyskyd, Aleksandar Poplilovd, Ivan Penkovd, Magda Abazovad і Angel Konstantinovd | |||
| Член | Болгарська академія наук | |||
| У шлюбі з | Masha Zhivkovad | |||
| Роботи в колекції | Словацька національна галерея | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Дечко Узунов у Вікісховищі | ||||
Біографія
ред.
Дечко Узунов - 6-й праворуч (живописець Ненко Балканськи - 7-й зліва).
Дечко Узунов народився 22 лютого 1899 року в невеликому місті Казанлик Старозагорської області в центральній частині Болгарії, біля південних схилів Балканських гір, недалеко від перевалу Шипка. Навчався в Софійській (1919 — 1922) і Мюнхенській (1922 — 1924) [1] Академіях мистецтв.
Діапазон творчості художника досить великий: живопис (масло і акварель), жанрово різноманітна: портрет, ню, пейзаж, натюрморт, фігурна композиція на історичні, біблійні, міфологічні та сучасні теми, станкова графіка, ілюстрування [2], сценографія, монументально-декоративний живопис. У всіх цих жанрах і техніках для Узунова характерна вишукано-розкута, чуттєва манера.
З 1938 — професор Національної художньої академії в Софії . Голова Спілки болгарських художників (з 1965). Жив і працював у Софії.
Як викладач, я ніколи не нав'язую свій стиль. Я намагаюся не перешкодити молодим знайти самовираження. Тому-то мої студенти, які стали відомі, такі різні.
Оригінальний текст (болг.)Аз като преподавател никой път не съм искал да наложа моя стил, а винаги съм търсел онова, което младите имат като лично изразяване. Затуй моите бивши студенти станаха изявени в различни стилове.
Література
ред.- Филева, Аделина; Генова, Ирина.Дечко Узунов - Памет и Забрава - едно изследване за изкуство в България [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] — Арс Милениум МММ, 2003. — 312 с. — ISBN 9549086658.
- Балкански, Н.Дечко Узунов [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — София, 1955. — 81 с.
Джерела
ред.- Труфешев, Николай. Монументалните изкуства и архитектурата в България. Държавно издателство "Техника", София, 1968.
- Труфешев, Николай. Современное монулентальное искуство Болгарии. Издателство "София-прес", София, 1977.
- Труфешев, Николай. Архитектурно-скулптурният паметник в България. Държавно издателство "Техника", София, 1981.
- Съвременно българско монументално изкуство 1956–1986, под редакцията на Христо Стефанов и Максимилиян Киров, Съст. Кристина Стефанова и кол.: Филип Зидаров, Цветана Филипова, Сашка Венева, Кремена Попова, Лиляна Българова. Комитет за Култура, ДО „Изобразително изкуство“, Държавно издателство „Д-р Петър Берон“, София, 1986 г.
- Енциклопедия на изобразителните изкуства България в 3 тома, т. 3 (С-Я). Институт за изкуствознание на БАН, Академично издателство „Проф. Марин Дринов“, София, 2006 г.
- Каталог живопис, градска художествена галерия, Пловдив, 2002 г. ISBN 954-516-360-7.
Посилання
ред.
Момент реставраційних робіт: укладання бруківки
- 9 робіт (з 1920-х до 60-х років) на Flickr [Архівовано 5 червня 2015 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 5 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Виставка Дечко Узунова в музеї м. Самоков, Софійська область. Попова, Евгения. (2012.09.16). Изложба на Дечко Узунов в Самоков. «Вестник Приятел». Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 16 травня 2015. (болг.)
- Бісера Йосифова про Д. Узунова [3] (болг.) Художник розмірковує про пройдений шлях в циклі бесід з Б. Й. (1979 — 1986)
- Монету на честь 110-річчя від дня народження дечко Узунова випустив Болгарський народний банк (2009). Rahn, Magdalena. (2009.02.20). Artist Dechko Uzunov honoured with a Bulgarian National Bank coin. Sofia Echo Media. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 16 травня 2015. (англ.)
- Відтворення живописної роботи Д. Узунова на поштовій марці (1976) [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] [4] [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- От и за Дечко Узунов в Своден каталог НАБИС – национален каталог на академичните библиотеки в България
- Страница, посветена на художника Дечко Узунов
- Още ме търсят, значи съм жив [Архівовано 16 січня 2008 у Wayback Machine.], интервюта на изкуствоведката Бисера Йосифова с Дечко Узунов и Светлин Русев, в-к „Култура“, бр. 38, 24 септември 1999 г.
- Картини на Дечко Узунов: „Светлина“, „Невеста“, „Композиция с фигури“[недоступне посилання з липня 2019], „Созополски къщи“[недоступне посилання з липня 2019], „Натюрморт“[недоступне посилання з липня 2019], „Легенда“[недоступне посилання з липня 2019], „Българка“[недоступне посилання з липня 2019]
- За участието на Дечко Узунов в „джаз банда“ на Илия Бешков по повод 25-годишния творчески юбилей на Константин Щъркелов – http://shtarkelov.info/exhibition-1935/ [Архівовано 10 травня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ У майстерні проф. Карла фон Маара, Мюнхен, 1923. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Наочні приклади книжкового оформлення та ілюстрації різних років авторства дечко Узунова. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2019.
