Дворіччя (Тернопільський район)
Дворі́ччя — село Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. До 1946 року називалося Людвиківка.
| село Дворіччя | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Микулинецька селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1785 |
| Населення | 520 |
| Площа | 2,058 км² |
| Густота населення | 272.11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48124 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′12″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. / 49.38667° пн. ш. 25.52639° сх. д.Координати: 49°23′12″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. / 49.38667° пн. ш. 25.52639° сх. д. |
| Водойми | річки Кнур i Свинюха |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11 |
| Карта | |
  Дворіччя | |
 Дворіччя | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Було центром Дворічанської сільської ради, до якої входило також село Веселівка, виключене з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів на хутір Коло Тхорика — приєднаний до села Йосипівка (Тернопільського району). Від вересня 2015 року ввійшло у склад Микулинецької селищної громади.
Походження назви ред.
Назва походить від розташування села між двома річками — Свинюхи і Кнура.
Історія ред.
Перша писемна згадка — 1785.
Місцеве населення евакуйовувалося двічі — під час 1-ї та 2-ї світових воєн.
Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту Тернопільського воєводства 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[1].
1 квітня 1931 р. вилучено частину гміни Людвиківка та приєднано її до гміни Веселівка.[2]
1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи Людвиківка і Веселівка включені до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Микулинці[3].
На 1 січня 1939-го в селі Людвиківка з 900 жителів було 590 українців-грекокатоликів, 300 українців-латинників і 10 поляків, а в селі Веселівка з 420 жителів було 80 українців-грекокатоликів і 340 польських колоністів міжвоєнного періоду[4].
Релігія ред.
- церква Божої Матері Неустанної Помочі (1905; кам'яна, реставрована 1988, УГКЦ),
- «фігура».
Пам'ятники ред.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1993).
Соціальна сфера ред.
Діють загальноосвітня школа І ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство. Поштове відділення — Ладиченське.
Населення ред.
У 2014 році в селі проживало 520 осіб.
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- лікар, громадська діячка в США Е. Войнаровська,
- у Веселівці — доктор медичних наук, професор Михайло Андрейчин,
Галерея ред.
-
Церква Божої Матері Неустанної Помочі (1905) -
Церква Божої Матері Неустанної Помочі -
Школа початкових класів -
Сільська вулиця -
Символічна могила Борцям за волю України.
_%D1%81._%D0%94%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 maja 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej "Wesołówka" i włączeniu jej do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 lutego 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Wesołówka i Ludwikówka w powiecie i województwie tarnopolskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 91.
Джерела ред.
- Уніят В. Дворіччя // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 469. — ISBN 966-528-197-6.