Дашкевич Дмитро В'ячеславович
Дми́тро Дашке́вич (біл. Зьміцер Дашкевіч; *20 липня 1981) — один з лідерів білоруського молодіжного опозиційного руху «Молодий фронт». Міжнародна амністія визнає Дашкевича в'язнем сумління.
| Дмитро Дашкевич | |
|---|---|
| біл. Дзмітрый Вячаслававіч Дашкевіч | |
| Псевдо | Зьміцер Дашкевіч |
| Народився | 20 липня 1981 (43 роки) Єльський район, Гомельська область, БРСР |
| Країна |  СРСР Білорусь |
| Місце проживання | м. Мінськ, Білорусь |
| Діяльність | політичний активіст |
| Галузь | публіцистика[1] і слов'янознавство[1] |
| Відомий завдяки | в'язень сумління |
| Знання мов | білоруська[1] |
| Партія | Молодий фронт |
| Головував | Молодий фронт |
| Конфесія | протестант |
| У шлюбі з | Настя Палажанка[be-x-old] |
| Нагороди | |
Біографія
ред.Народився в Єльському районі Гомельської області Білорусі в родині журналістів. Його батьки працювали в декількох виданнях республіки і пізніше переїхали на помешкання до північної Росії. До 5 років Дмитро жив в селищі Ягодне, Магаданської області.
У 1986 році сім'я Дашкевичів повернулася в Білорусь і оселилася в селищі Старі Дороги, Мінської області. Після закінчення школи Дмитро вчився один рік в Гродненському сільськогосподарському технікумі, який мусив залишити з сімейних обставин. Пізніше він продовжив своє навчання на заочному факультеті славістики Педагогічного Університету[lt] Вільнюса.
Політична діяльність
ред.Цікавитися політикою став під час референдуму 1996 року по змінам в Конституції Білорусі, під час якого були змінені символи країни і впроваджена друга державна мова — російська. З 2000 року переїхав на помешкання до Мінську, а в 2001 році став членом незареєстрованої молодіжної організації «Молодий фронт». Пізніше виступав організатором численних та масових акцій протесту. Багато разів затримувався міліцією та КДБРБ .
У 2004 році його було обрано до керівництва «Молодого фронту». Також брав участь у голодуванні протесту, останній раз в липні 2006 року, коли не їв майже 18 днів.
Брав участь у президентській кампанії 2006 року, підтримуючи кандидата від опозиції Олександра Міленкевіча. Разом з іншими членами молодіжного руху брав участь у акціях протесту після виборів та в короткотривалому наметовому містечку на центральній площі Мінська. Після ліквідації наметового містечка був арештований разом з іншими п'ятистама членами Молодіжного руху.
27 березня 2006 року КДБ Білорусі порушило проти Дмитра Дашкевича кримінальну справу за статтею 193-1 Кримінального Кодексу Білорусі (участь у діяльності незареєстрованої організації). Дашкевич був заарештований 15 вересня того ж року разом з іншими п'ятнадцятьма членами молодіжної організації за такими ж звинуваченнями. За півтора місяці — 1 листопада його засудили до 1,5 років позбавлення волі в колонії загального режиму. 6 грудня того ж року його перевели до Шкловської колонії № 17. У 2007 році йому було відмовлено в позові на дострокове звільнення з ув'язнення. В грудні 2006 року Міжнародна амністія визнала Дмитра Дашкевича в'язнем сумління. У січні 2008 року після закінчення строку ув'язнення Дмитро був звільнений.
У листопаді 2007 року Дашкевича було оштрафовано за статтею 402 КК РБ «Відмова або ухиляння свідка від дачі показів», коли Дмитро не став свідчити супроти свого товариша з Молодого Фронту — Яна Шила[be-x-old].
18 грудня 2010 року Дмитро Дашкевич разом з колегою Едуардом Лобовим йшли на опозиційний мітинг в Мінську. До них підійшли невідомі та попросили закурити, потім почалася бійка. 24 березня 2011 року Дмитро був засуджений на два роки (Едуард на три роки) загального режиму за звинуваченням у злісному хуліганстві[2].
У липні 2022 року подружжя Дашкевичів засудили за участь в акції протесту 23 серпня 2020 року в Мінську. Дмитро Дашкевич отримав 1,5 року колонії, а його дружина Анастасія – три роки обмеження свободи без направлення до виправної установи[3]. Дашкевич мав вийти з колонії у липні 2023 року, але його затримали у новому кримінальному провадженні. У жовтні того ж року його засудили до року колонії суворого режиму за звинуваченням у злісній непокорі адміністрації колонії. У травні 2024 року проти Дашкевича порушили нову кримінальну справу, а наприкінці вересня стало відомо, що його засудили до року і 3 місяців колонії суворого режиму за звинуваченням у діях, які грубо порушують громадський порядок, і злісній непокорі адміністрації колонії[4].
Особисте життя
ред.Під час одного з тюремних ув'язнень Дашкевича померла його матір[2].
Перебуваючи в тюрмі Дмитро Дашкевич одружився із соратницею по Молодому Фронту — Настею Палажанкою [be-x-old]. Після звільнення чоловіка подружжя має намір обвінчатися у церкві[2].
Джерела
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в Валерій Каліновський (29 серпня 2013). Білоруський політв’язень Дашкевич: "Тюрма не зламала". Радіо Свобода. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 29 серпня 2013.
- ↑ У Мінську засудили подружжя політичних активістів за участь у протестах. Укрінформ. 14 липня 2022.
- ↑ Экс-лидер «Молодого фронта» Змитер Дашкевич получил дополнительный срок в колонии строгого режима. Radio France Internationale (рос.). 1 жовтня 2024.
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |