Далемінці (долемінці, галомачі, гломачі; нім. Daleminzier, пол. Głomacze (Dalemińcy)) — середньовічне західнослов'янське плем'я, що входило до племінного союзу лужицьких сербів разом із мільчанами, сорбами, лужичанами, нішанами, сусельцями та іншими племенами[4]. Далемінці є одними з пращурів лужичан, слов'янського народу на сході Німеччини[5].

Плем'я далемінців на карті розміщення лужицькосербських племен у VIIIX ст.[1][2][3]

РозселенняРедагувати

У другій половині I тисячоліття плем'я далемінців займало землі в межиріччі Ельби та Мульди на північ від Рудніх гір на території сучасної Німеччини (федеральна земля Саксонія). На північ від далемінців знаходилися землі сусельців та ніжичеів, на схід за Ельбою — землі мільчан і нішан, на захід за річкою Мульда — землі сорбів, худичів та інших племен, на південь від далемінців жили чехи[1][6].

ПоходженняРедагувати

Далемінці, імовірно, відносяться до слов'янських переселенців VII століття, що з'явилися в межиріччі Ельби і Заалє, вже зайнятій слов'янськими племенами, що відносяться до празько-корчакської культури[4].

СпілкиРедагувати

Разом з іншими племенами межиріччя Ельби тп Заалі далемінці об'єдналися в союз сорбів[4].

ЕтнонімРедагувати

ДалемінціРедагувати

У «Баварському Географі» IX століття плем'я далемінців фіксується як Talaminzi[7].

Трубачов вважав, що етнонім «далемінці» має ілліровенетське походження: від іллір. Dalmatae — «овечі (пастухи)»[8].

ГломачіРедагувати

У X столітті плем'я згадується в історичних джерелах під назвою гломачі (галомачі). Чеський учений Л. Нідерле назвав причини такої зміни етнонімів загадковими.

За припущенням російського археолога В. В. Сєдова перший етнонім належить племені празько-корчацького походження, а друга назва пов'язана із слов'янами рюсенської культури, що переселились пізніше[4].

ІсторіяРедагувати

У X столітті плем'я далемінців (гломачів) було остаточно розгромлене німцями, слідом за ними були підкорені і всі інші племена союзу сорбів[9].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Большая Советская Энциклопедия. — Карта із статті «Полабські слов'яни» в БСЭ. Полабские славяне в 8—10 вв.
  2. Полабские славяне // Большая советская энциклопедия / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М.: «Сов. энциклопедия», 1969—1978. — Т. 20.
  3. Commons.wikimedia.org. — Heiliges Römisches Reich 1000.
  4. а б в г Седов В. В. Славяне в раннем средневековье. — М.: Фонд археологии, 1995. — С. 143. — ISBN 5-87059-021-3.
  5. Etnolog.ru. Энциклопедия народов мира. — Лужичане.
  6. Полабские славяне // Большая советская энциклопедия / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М.: «Сов. энциклопедия», 1969—1978. — Т. 20.
  7. Херрман И. Ruzzi. Forsderen Liudi. Fresiti. К вопросу об исторических и этнографических основах «Баварского Географа» (первая половина IX в.) // Древности славян и Руси / Ответственный редактор Тимощук Б. А.. — М.: Наука, 1988. — С. 164. — ISBN 5-02-009419-6.
  8. Трубачев О. Н. Ранние славянские этнонимы — свидетели миграции славян // Вопр. языкознания. 1974. № 6. С. 52-53
  9. Седов В. В. Славяне в раннем средневековье. — М.: Фонд археологии, 1995. — С. 144. — ISBN 5-87059-021-3.