Дадакалівка
Дадака́лівка — село в Україні, у Зіньківській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 0 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Власівська сільська рада.
| село Дадакалівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Зіньківський район |
| Рада | Власівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 0 |
| Площа | 0,775 км² |
| Густота населення | 33,55 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38105 |
| Телефонний код | +380 5353 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°09′44″ пн. ш. 34°17′15″ сх. д. / 50.16222° пн. ш. 34.28750° сх. д.Координати: 50°09′44″ пн. ш. 34°17′15″ сх. д. / 50.16222° пн. ш. 34.28750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
100 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38100, Полтавська обл, Полтавський р-н, м Зіньків, вул Воздвиженська, буд 40 |
| Карта | |
  Дадакалівка | |
 Дадакалівка | |
| Мапа | |
| |
Згідно з даними Власівського сільського голови в селі померла остання жителька.
Географія ред.
Село Дадакалівка лежить на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Власівка, нижче за течією на відстані 2 км — село Троянівка. До села примикає лісовий масив (сосна).
Походження назви ред.
За легендою, перших поселенців, людей з Поділля, привів на цю землю юний мандрівник. Дорога була довгою, тому, щоб розважати переселенців, хлопець постійно розповідав легенди. За це його прозвали Дадакалом (від подільського діалекту «дадакати» — тобто багато розмовляти), а землю, на яку привів мандрівник — Дадакалівкою.[1]
Історія ред.
1859 року у власницькому хуторі налічувалось 5 дворів, мешкало 38 осіб (15 чоловічої статі та 23 — жіночої).[2]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 7 жителів села, що загинули від голоду.[3] Місцевий житель Василь Гай (1918 р.н.) так згадує про події:
|
В той час я був підлітком, якраз ходив до школи — шостої кляси — міста Зіньків, 32-го року. Пам'ятаю одного разу, коли нахлинуло нещастя на наше село Власівка і хутір Дадакалівка і Бочанківка. Бачу іде багато підвозок, а коло них уся управа і активісти нашого села. Оказалось, що вони їдуть викачувати з нашого села хліб. Я всіх їх знав і собі уважав, підслухав — до кого вони їдуть? Сказалося, що вони наш двір, вони мають у плані.
Ми пережили голод дуже тяжко з допомогою […] Я переживав у своєї найстаршої сестри і за неї ходив на роботу. Далі — батько засуджений був у 33-му році. Як засуджений? За те, що не схотів мій батько іти і викачувати хліб. Моя родина є бідна, до приходу совєтської власті не мали землі.[4] |
|
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Дадакалівка. Легенда Полтавщини. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- ↑ Голодомор очима очевидців[недоступне посилання]
Посилання ред.
- Погода в селі Дадакалівка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]