Відкрити головне меню

Дави́до-Микі́льське — село в Україні, у Краснодонському районі Луганської області. Населення становить 873 особи. Орган місцевого самоврядування — Давидо-Микільська сільська рада. Село розташоване на березі річки Сіверський Донець.

село Давидо-Микільське
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Краснодонський
Рада/громада Давидо-Микільська сільська рада
Код КОАТУУ 4421483001
Основні дані
Засноване 1860
Населення 873
Площа км²
Густота населення 218,25 осіб/км²
Поштовий індекс 94461
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°30′18″ пн. ш. 39°49′31″ сх. д. / 48.50500° пн. ш. 39.82528° сх. д. / 48.50500; 39.82528Координати: 48°30′18″ пн. ш. 39°49′31″ сх. д. / 48.50500° пн. ш. 39.82528° сх. д. / 48.50500; 39.82528
Середня висота
над рівнем моря
36 м
Водойми річки: Сіверський Донець, Біла (Мокра)
Місцева влада
Адреса ради 94460, Луганська обл., Краснодонський р-н, с. Давидо-Микільське, вул. Комсомольська, 1а, тел. 99-6-24
Карта
Давидо-Микільське. Карта розташування: Україна
Давидо-Микільське
Давидо-Микільське
Давидо-Микільське. Карта розташування: Луганська область
Давидо-Микільське
Давидо-Микільське
Мапа

ГеографіяРедагувати

Географічні координати: 48°30' пн. ш. 39°49' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 4 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 35 км від районного центру — міста Краснодона. Найближча залізнична станція — Братки, за 20 км. У селі річка Біла (Мокра) впадає у річку Сіверський Донець.

ІсторіяРедагувати

У 1759 році Майор Давид Божедарович заснував слободу Давидовку. Оселившись, він намагався заселити свої землі людьми сімейними.

У 1789 році у Давидові проживало 561 особа.

У 18801888 роках Ново-Давидовкою володіла Ганна Євграфівна Іванова.

На території села до 1936 року діяло чотири колгоспи. У колгоспах налічувалося 4 молотарки, 3 парових двигуни, 36 косарок. Було 260 пар биків і коней, електроенергії не було зовсім.

Голодомор 1932—1933 років у селі майже не відчувався. За спогадами старожилів село в ці роки рятувала річка та ліс — ловили рибу, ходили в ліс по гриби.

У боях Німецько-радянської війни воювало 72 мешканці села. Орденами і медалями нагороджено 52 особи. Уродженцю села Ф. К. Паращенку, який був льотчиком-бомбардувальником (259 бойових вильотів) у 1943 році присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1960-х роках організований радгосп «Вперед», площа якого становила 9589 га, із них ріллі — 6072 га. Радгосп спеціалізувався на виробництві молока та м'яса. У селі працювали середня школа, Будинок культури, дитячий садок, два магазини, їдальня, поштове відділення. За 19661975 роки збудовано 77 будинків для робітників, стадіон, водогін, заасфальтовано дорогу. На той час у селі мешкало 810 осіб. У селі встановлено пам'ятник загиблим воїнам.

У 1996 році радгосп реорганізовано в КСП «Вперед», а пізніше розділився на такі підприємства: ТОВ «Славутич», ТОВ «Іванівське», СКТ «Давидо-Микільське».

14 липня 2014 року під час війни на сході України терористами було збито військово-транспортний літак Ан-26 на висоті 6500 м над Луганщиною, упав поблизу села Давидо-Микільське. З 8 осіб, котрі були на борту, 2 загинуло — Дмитро Шкарбун та майор Дмитро Майборода, один пілот потрапив у полон[1].

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 873 особи, з них 37,23 % зазначили рідною мову українську, 62,66 % — російську, а 0,11 % — іншу[2].

ІнфраструктураРедагувати

На сьогодні на території сільської ради діють 11 приватних підприємств, які займаються товарним сільгоспвиробництвом.

Нині в селі діють НВК "Давидо-Микільська ЗОШ I—II ступенів — ДНЗ «Ластівка», амбулаторія, Будинок культури, бібліотека, відділення поштового зв'язку.

Пам'яткиРедагувати

  • Братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак на честь воїнів-односельців;
  • Свято-Троїцький храм Київської метрополії Московського патріархату, пам'ятник архітектури.

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. На борту збитого АН-26 було 8 осіб. Українська правда. 14 липня 2014. Процитовано 21 лютого 2015. 
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

ДжерелаРедагувати

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 195, матеріали О. І. Кірякової).

ПосиланняРедагувати