Гуцульський курінь УГА

Гуцульський курінь УГА — військова частина Української Галицької Армії у 19181919 роках. Входив до складу 8-ї Самбірської бригади УГА.

Гуцульський курінь Української Галицької Армії
Країна ЗУНР — УНР
Вид сухопутні війська
Роль загальновійськова
Чисельність бл. 1200 стрільців
У складі поручник Григорій Голинський

Бойовий шляхРедагувати

Курінь був сформований у м. Коломиї[1]. Командантом Гуцульського куреню був четар (згодом поручник) Григорій Голинський[2]. Складався з 4-х сотень, сотнi скорострiлiв, чоти саперiв і технічного відділу, загальна чисельність – бл. 1200 осіб (переважно добровольці з Коломийського повіту та Гуцульщини, колишні вояки 24-го і 36-го Коломийських піхотних полків австро-угорорської армії)[3].

Під час Вовчухівської операції 1919 року визначився в боях за Городок (тепер місто Львівської області).

У травні 1919 року курінь переданий до 11-ї Стрийської і Гірської бригади. В ході Чортківської офензиви 1919 року УГА вів кровопролитні бої з польськими частинами на ділянці фронту Хирів-Перемишль. В серпні 1919 брав участь у поході об'єднаних українських армій на Київ та на Вапнярському напрямі на Одесу.

У курені була жидівська чота, створили її єврейські добровольці, які організованою групою приєдналися до Гуцульського куреня в районі Бучач–Монастириська під час Чортківської офензиви[4].

В ході антибільшовицького виступу галицьких бригад, у квітні 1920 року, майже повністю потрапив у польський полон та припинив своє існування[5].

Відомі воякиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Микола Савчук. Коломия — місто
  2. Зведений обласний загін ВО «Тризуб» ім. С. Бандери взяв участь у відкритті пам'ятника легендарному командиру УПА сотенному «Гамалії»
  3. Кузич І. До історії Гуцульського куреня // Гуцулія. 1969. Ч. 2.
  4. Українська Галицька Армія: у 50-річчя її участи у визвольних змаганнях: (матеріяли до історії). — Вінніпеґ, 1968. — Т. 4. — 290 с.
  5. Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати