Відкрити головне меню

Густав Учицкі

Австрійський та німецький кінорежисер, сценарист і кінооператор

Гу́став У́чицкі (нім. Gustav Ucicky, МФА[uˈtʃitski]; нар. 6 липня 1899, Відень, Австро-Угорщина — пом. 26 квітня 1961, Гамбург, Німеччина) — австрійський кінорежисер, сценарист і оператор; працював також у Німеччині.

Густав Учицкі
нім. Gustav Ucicky
Gustav Ucicky, 1930.jpg
Дата народження 6 липня 1899(1899-07-06)
Місце народження Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті 26 квітня 1961(1961-04-26) (61 рік)
Місце смерті
Поховання Гітцінгський цвинтарd
Громадянство Австрія Австрія
Професія кінорежисер, оператор
Роки активності 19161961
IMDb ID 0879802
Commons-logo.svg Густав Учицкі у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Густав Учицкі народився 6 липня 1899 року у Відні. Його мати, 19-річна незаміжня уродженка Праги Марія Учицкі, працювала служницею у будинку художника Густава Клімта, якому вона також іноді позувала. Сам Учицкі згодом заявляв, що є позашлюбним сином художника.

У шкільні роки Учицкі подружився з однолітмом Карлом Гартлем, який жив по-сусідству. Після закінчення школи був учнем графіки у Військово-географічному інституті у Відні. Перші спроби стати кіноактором не увінчалися успіхом. У 1916 році спробував разом з Гартлем влаштуватися на роботу на кінофабрику Sascha-Film[en] (Sascha-Filmstudios AG) австрійського піонера кіно графа Александра (Саші) Коловрата. Гартля прийняли асистентом режисера, Учицкі — асистентом оператора. Будучи також начальником відділу кіно військової прес-служби, граф Коловрат допоміг Учицькому уникнути призову до армії і організував його навчання на кінооператора.

Творча кар'єраРедагувати

До 1918 року Густав Учицкі знімав хронікальні сюжети. Після війни працював асистентом оператора і оператором на Sascha-Filmstudios AG, новій студії Коловрата. У 1919 році його призначили оператором режисера-емігранта з Угорщини Міхаеля (Міхая) Кертеша, з 1926 року відомого у США як Майкл Кертіс.

З 1925 року Учицкі працював також у Німеччини. У 1927 році він дебютував як режисер. 31 січня 1928 року після смерті графа Коловрата (3 грудня 1927 року) і його матері (4 січня 1928 року) Учицкі у супроводі Гартля покинув Відень. У Мюнхені він влаштувався на роботу режисером студії «Emelka» (з 1932 року Bavaria Film AG[en]). У 1929 році уклав контракт з УФА в Берліні.

З фільмами «Концерт для флейти в Сан-Сусі» (Das Flötenkonzert von Sanssouci, 1930) і «Йорк» (Yorck, 1931) Учицькому вперше доручили теми, в яких історичний матеріал обачливо поєднувався з актуальними політичними намірами. Тоді як «Людина без імені» (Mensch ohne Namen, 1932) за Бальзаком точно і без всіляких претензій зображував приватну солдатську долю, у «Світанку» (1933) солдатська поведінка зводилася в ранг національного обов'язку. Цей фільм започаткував співпрацю режисера з письменником Герхардом Менцелем, який до 1944 року писав сценарії усіх його пропагандистських фільмів, таких як «Біженці» (Flüchtlinge, 1933), «Дівчина Йоганна» (Das Mädchen Johanna, 1935), «Повернення додому» (Heimkehr, 1941), пригодницьких фільмів з Гансом Альберсом, зокрема «Готель «Савой» 217» (Savoy-Hotel 217, 1936), дія якого відбувається в дореволюційній Москві, і декількох мелодрам.

У 1936 році контракт Густава Учицкі з УФА закінчився. У 1938 році він взяв участь у зйомках пропагандистського фільму НСДАП «Слово і справа» (Wort und Tat), присвяченого аншлюсу Австрії. Влітку 1939 року він повернувся до Відня і працював на Wien-Film GmbH, начальником виробництва якої був Карл Гартль. Великий успіх у глядача мали його фільми «Материнська любов» (Mutterliebe, 1939) і «Поштмейстер» (Der Postmeister, 1940)[1] за «Станційним доглядачем» О. Пушкіна з Генріхом Ґеорге в головній ролі (відзначений Кубком Муссоліні за найкращий іноземний фільм на 8-му Венеціанському кінофестивалі 1940 року).

У 1941 році Учицкі зняв пропагандистський фільм «Повернення додому» (Heimkehr) про дискримінацію етнічних німців в довоєнній Польщі. Потім він поставив низку мелодрам. У 1944 році цензура заборонила його фільм «На краю світу» (Am Ende der Welt).

З 1947 року Густав Учицкі знову працював в Австрії, а з 1952 року в Західній Німеччині.

Помер Густав Учицкі під час підготовки до зйомок фільму «Остання глава» (Das letzte Kapitel) 26 квітня 1961 року в Гамбурзі від апоплексії. Похований на кладовищі Гітцинг у Відні.

ФільмографіяРедагувати

Режисер і сценарист
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1927 Тінгель Тангель Tingel Tangel  
Кафе «Електрик» Café Elektric  
1928 Ділова людина Ein besserer Herr  
Хоробрість без ризику Corazones sin rumbo  
1930 Фокус-покус Hokuspokus  
Концерт для флейти в Сан-Сусі Das Flötenkonzert von Sanssouci  
1931 Секретна служба Im Geheimdienst  
Йорк Yorck  
1932 Людина без імені Un homme sans nom  
1933 Біженці Flüchtlinge  
1934 На краю світу Au bout du monde  
Молодий барон Нейгауз Der junge Baron Neuhaus    
Травнева ніч Nuit de mai    
1935 Дівчина Йоганна Das Mädchen Johanna  
1936 Готель «Савой», 217 Savoy-Hotel 217  
Холодна кров Unter heißem Himmel  
1937 Розбитий глек Der zerbrochene Krug  
1939 Материнська любов Mutterliebe  
1940 Поштмейстер Der Postmeister  
На все життя Ein Leben lang  
1941 Повернення додому Heimkehr  
1941 Серце повинне мовчати Das Herz muß schweigen  
1947 Ангел, що оспівав Singende Engel    
1948 Після шторму Nach dem Sturm    
1953 Капелан Сан-Лоренцо Der Kaplan von San Lorenzo  
1954 Відьма Die Hexe    
1955 Два блакитні ока Zwei blaue Augen  
1957 Свята і її дурень Die Heilige und ihr Narr  
1958 Священик і дівчина Der Priester und das Mädchen  
1960 Спадщина Бйорндаль Das Erbe von Björndal  
Оператор
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер
1920 Боккаччо Boccaccio Майкл Кертіс
Зірка Дамаску Der Stern von Damaskus
Голгофа Golgatha Петер Пауль Фельнер
1921 Герцогиня Сатанелла Herzogin Satanella Майкл Кертіс
Прихильність фрау Дороті Frau Dorothys Bekenntnis
Лабіринт жахів Labyrinth des Grauens
1922 Содом і Гомора Sodom und Gomorrha
1923 Юний Медард Der junge Medardus
Лавина Die Lawine
1924 Гарун Аль Рашид Harun al Raschid
Місяць Ізраїлю Die Sklavenkönigin
1925 Іграшка з Парижу Das Spielzeug von Paris
1926 Фіакр № 13 Fiaker Nr. 13
Чи повинні ми мовчати? Dürfen wir schweigen? Ріхард Освальд
Золотий метелик Der goldene Schmetterling Майкл Кертіс
Третій ескадрон Die dritte Eskadron Карл Вільгельм
 
Знімальна група фільму Г. Учицкі Повернення додому (1941)

ВизнанняРедагувати

За постановку фільму «Біженці» (1933) Густав Учицкі став першим німецьким кінематографістом, який був відзначений у Третьому Рейху Державною премією, яку щороку вручав Йозеф Геббельс[2].

Нагороди та номінації Густава Учицкі[3]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський кінофестиваль
1934 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Біженці Номінація
1935 Розбитий глек Номінація
1940 Поштмейстер Нагорода
Материнська любов Номінація
1941 Повернення додому Номінація

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Hans-Michael Bock (Hrsg.): CINEGRAPH. Lexikon zum deutschsprachigen Film. edition text + kritik, München, 1984
  • Васильченко А.В. Прожектор Доктор Геббельса. Кинематограф Третьего рейха. — М. : Вече, 2010. — 320 с. — (Элегантная диктатура) — ISBN 978-5-9533-4216-2.(рос.)

ПосиланняРедагувати