Відкрити головне меню

Гуняди — село в Україні, в Закарпатській області, Берегівському районі.

село Гуняди
Православна церква, 1935 р.
Православна церква, 1935 р.
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Рада/громада Мочолянська сільська рада
Код КОАТУУ 2120486005
Основні дані
Засноване 1927
Населення 325
Площа 0,14 км²
Густота населення 2321,43 осіб/км²
Поштовий індекс 90250
Телефонний код +380 03141
Географічні дані
Географічні координати 48°08′44″ пн. ш. 22°36′29″ сх. д. / 48.14556° пн. ш. 22.60806° сх. д. / 48.14556; 22.60806Координати: 48°08′44″ пн. ш. 22°36′29″ сх. д. / 48.14556° пн. ш. 22.60806° сх. д. / 48.14556; 22.60806
Середня висота
над рівнем моря
111 м
Місцева влада
Адреса ради 90250, с.Мочола, вул.Леніна, 34 , тел. 2-33-39
Карта
Гуняди. Карта розташування: Україна
Гуняди
Гуняди
Гуняди. Карта розташування: Закарпатська область
Гуняди
Гуняди
Мапа

НазваРедагувати

Назва села походить від угорського прізвища Гуняді — аристократичного роду, який в минулому володів навколишніми землями.

ІсторіяРедагувати

Хутір Гуняди був заснований в 1927 р. владою Чехословацької республіки. Першими мешканцями були 24 родини переселенців з гірських районів Закарпаття. В радянський час до 14.11.1990 р. хутір Гуняди входив до складу села Мочола як окрема вулиця. Статус населеного пункту село Гуняди отримало рішенням президії обласної ради народних депутатів № 37 від 14.11.1990 р. (публікація — "Відомості Верховної ради УРСР № 51 за 1990 р.).

Одночасно з утворенням хутору, в 1927 р. в ньому був збудований клуб, який виконує свою функцію й понині.

В 1935 р. зусиллями громади на хуторі була збудована невеличка дерев´яна церква, яка збереглася й по сьогодні. Сакральна споруда виконана в притаманному для гірського Закарпаття стилі, не типовому для Берегівщини.

Церква Вознесіння Господнього. 1940.

Першою релігійною спорудою в селі була каркасна каплиця-дзвіниця з одним дзвоном, яку збудував греко-католик Іван Химич. Місцеві греко-католики подали прохання до земельного уряду в Празі про виділення місця для церкви, але, не чекаючи офіційної відповіді, збудували церкву. Тим часом уряд ділянку не виділив і наказав розібрати церкву. На повторну вимогу довелося вірникам розбирати церкву. Після цього православна громада звернулася до уряду з аналогічним проханням і отримала згоду. Дерево купив один із селян, що продав тоді худобу. Невелику дерев’яну церкву збудували місцеві майстри Іван Плиска, Іван Юрик, Ілько Кикина та Олекса Сиротяк. Споруджено її в традиціях “нових” базилічних церков.

Двозрубна споруда складається з прямокутної в плані нави і п’ятигранного вівтарного зрубу. Ґанок на чотирьох стовпчиках нині засклено. Стіни оббито “клинами”, а дахи і вежу – бляхою.

У наві припасовано іконостас XVIII ст., що колись прикрашав дерев’яну церкву в селі Вучкове на Міжгірщині, розібрану в середині 1930-х років. На жаль, всі ікони перемальовано.

У 1997 р. в селі розпочато спорудження греко-католицької церкви.

В 1932 р. зусиллями чехословацької влади на хуторі була побудована невеличка державна школа з українською мовою навчання. Школа функціонує й досі, на даний час у ній два навчальні класи, де вчиться близько десятка дітей з 1 по 4 клас. На будинку оригінальної форми написано – «Державна школа».

 
Будівля Державної школи


ДжерелаРедагувати