Гулько Борис Францович

Борис Францович Гулько, (рос. Борис Францевич Гулько; 9 лютого 1947 у Ерфурт) – американський шахіст i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2004 року) російського походження, гросмейстер від 1976 року.

Борис Францович Гулько
Сіетл, 2012 рік
Сіетл, 2012 рік
Сіетл, 2012 рік
Країна СРСР СРСР
Ізраїль Ізраїль
США США
Народження 9 лютого 1947(1947-02-09) (77 років)
Ерфурт
Титул Міжнародний майстер (1975)
Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ 2537 (жовтень 2017 року)
Піковий
рейтинг
2644 (січень 2000 року)

Шахова кар'єра

ред.
 
Гулько Борис Францович, Амстердам 1987

Народився в Німеччині під час служби його батька в лавах Радянської армії в Тюрингії. Почав грати в шахи на початку 1960-х років, а перших успіхів досягнув у 1-й половині 1970-х. 1974 року виграв (разом з Яном Тімманом) турнір у Сомборі. У 1976 році переміг на меморіалі Капабланки у Сьєнфуегосі, а також виступив на міжзональному турнірі в Білі[1]. Наступного року переміг (разом з Йосипом Дорфманом) на чемпіонаті СРСР у Ленінграді[2].

Від 1978 року перебував у постійному конфлікті з комуністичною владою, тож разом зі своєю дружиною, гросмейстером серед жінок Анною Ахшарумовою, попросив дозволу на виїзд за кордон. Нарешті 1986 року дістав цей дозвіл і через Ізраїль емігрував до Сполучених Штатів[3].

У наступних роках досягнув низки успіхів, зокрема, переміг у Білі (1987 i 1988, разом з Іваном Соколовим), а також Леоні (1992). У 1993 році у Гронінген посів 6-те місце[4] i потрапив до претендентських матчів, які організувала ПША, однак там у першому колі програв з рахунком 5½ - 6½ Найджелові Шорту, в поєдинку, що відбувся в 1994 році в Нью-Йорку[5]. У 1994 i 1999 роках вигравав чемпіонат США[6]. 1996 року переміг у Лас-Пальмасі, a 1998-го на турнірі Kona (разом з Юдіт Полгар). На Чемпіонаті світу ФІДЕ 2000, який проходив за нокаут-системою у Нью-Делі, дійшов до 4-го раунду, в якому поступився Євгенові Бареєву[7]. 2000 року поділив 1-ше місце (разом з Ларсом Бо Хансеном i Йонні Гектором) на турнірі Politiken Cup у Копенгагені. У 2001 році переміг (разом з Яном Тімманом) у Мальме (турнір Sigeman & Co). 2003 року поділив 1-ше місце на турнірі за швейцарською системою у Віллемстаді (цей успіх повторив також 2005 року).

У 19782004 роках десять разів брав участь у шахових олімпіадах, із яких один раз за збірну СРСР (1978). У своєму доробку має чотири медалі в командному заліку: три срібні (у 1978, 1990 i 1998 роках), а також бронзову 1996 року. Також є чемпіоном світу в командному заліку 1993 року. На тих турнірах здобув ще дві медалі (срібну в командному заліку 1997 року i бронзову в особистому заліку 1993 року)[8]. У 2004 році опублікував відкритого листа до президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова[9].

Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 2000 року, досягнувши 2644 пунктів ділив тоді 36-те місце (разом з Валерієм Саловим) у рейтинг-листі ФІДЕ, займаючи 2-ге місце (позаду Яссера Сейравана) серед американських шахістів[10].

Зміни рейтингу

ред.
Зміни рейтингу Ело[11]

Примітки

ред.
  1. 1976 Biel Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  2. The Soviet Chess Championship. Архів оригіналу за 16 червня 2006. Процитовано 16 червня 2006.
  3. Борис Гулько и Анна Ахшарумова. Процитовано 22 листопада 2009.
  4. 1993 Groningen PCA Qualifying Tournament. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  5. 1994-95 PCA Candidates Matches. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  6. Campeonato de Estados Unidos. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
  7. 2000 ФІДЕ Knockout Matches. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  8. OlimpBase. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
  9. GrandMaster Square >>> An Open Letter from Borys Gulko to Kirsan Ilumżynow. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2017.
  10. ФІДЕ rating history :: Gulko, Boris F. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
  11. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Література

ред.

Посилання

ред.