Відкрити головне меню

Борис Францович Гулько, (рос. Борис Францевич Гулько; 9 лютого 1947 у Ерфурт) – американський шахіст i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2004 року) російського походження, гросмейстер від 1976 року.

Борис Францович Гулько

BorisGulko0201 003.jpg

Сіетл, 2012 рік
Країна СРСР СРСР
Ізраїль Ізраїль
Flag of the United States.svg США
Народження 9 лютого 1947(1947-02-09) (72 роки)
Ерфурт
Титул Міжнародний майстер (1975)
Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ 2537 (жовтень 2017 року)
Піковий
рейтинг
2644 (січень 2000 року)

Зміст

Шахова кар'єраРедагувати

 
Гулько Борис Францович, Амстердам 1987

Народився в Німеччині під час служби його батька в лавах Радянської армії в Тюрингії. Почав грати в шахи на початку 1960-х років, а перших успіхів досягнув у 1-й половині 1970-х. 1974 року виграв (разом з Яном Тімманом) турнір у Сомборі. У 1976 році переміг на меморіалі Капабланки у Сьєнфуегосі, а також виступив на міжзональному турнірі в Білі[1]. Наступного року переміг (разом з Йосипом Дорфманом) на чемпіонаті СРСР у Ленінграді[2].

Від 1978 року перебував у постійному конфлікті з комуністичною владою, тож разом зі своєю дружиною, гросмейстером серед жінок Анною Ахшарумовою, попросив дозволу на виїзд за кордон. Нарешті 1986 року дістав цей дозвіл і через Ізраїль емігрував до Сполучених Штатів[3].

У наступних роках досягнув низки успіхів, зокрема, переміг у Білі (1987 i 1988, разом з Іваном Соколовим), а також Леоні (1992). У 1993 році у Гронінген посів 6-те місце[4] i потрапив до претендентських матчів, які організувала ПША, однак там у першому колі програв з рахунком 5½ - 6½ Найджелові Шорту, в поєдинку, що відбувся в 1994 році в Нью-Йорку[5]. У 1994 i 1999 роках вигравав чемпіонат США[6]. 1996 року переміг у Лас-Пальмасі, a 1998-го на турнірі Kona (разом з Юдіт Полгар). На Чемпіонаті світу ФІДЕ 2000, який проходив за нокаут-системою у Нью-Делі, дійшов до 4-го раунду, в якому поступився Євгенові Бареєву[7]. 2000 року поділив 1-ше місце (разом з Ларсом Бо Хансеном i Йонні Гектором) на турнірі Politiken Cup у Копенгагені. У 2001 році переміг (разом з Яном Тімманом) у Мальме (турнір Sigeman & Co). 2003 року поділив 1-ше місце на турнірі за швейцарською системою у Віллемстаді (цей успіх повторив також 2005 року).

У 19782004 роках десять разів брав участь у шахових олімпіадах, із яких один раз за збірну СРСР (1978). У своєму доробку має чотири медалі в командному заліку: три срібні (у 1978, 1990 i 1998 роках), а також бронзову 1996 року. Також є чемпіоном світу в командному заліку 1993 року. На тих турнірах здобув ще дві медалі (срібну в командному заліку 1997 року i бронзову в особистому заліку 1993 року)[8]. У 2004 році опублікував відкритого листа до президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова[9].

Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 2000 року, досягнувши 2644 пунктів ділив тоді 36-те місце (разом з Валерієм Саловим) у рейтинг-листі ФІДЕ, займаючи 2-ге місце (позаду Яссера Сейравана) серед американських шахістів[10].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати