Грушківка (Черкаський район)

Гру́шківка — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Кам'янській міській громаді. Розташоване за 11 км на північний схід від центру громади та за 13 км від залізничної станції Кам'янка. Населення 1 070 чоловік (на 2009 рік).

село Грушківка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Кам'янська міська громада
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване початок 17 століття
Населення 1 070 чоловік (на 2009 рік)
Територія 65,627 км²
Поштовий індекс 20810
Телефонний код +380 4732
Географічні дані
Географічні координати 49°05′22″ пн. ш. 32°12′18″ сх. д. / 49.08944° пн. ш. 32.20500° сх. д. / 49.08944; 32.20500Координати: 49°05′22″ пн. ш. 32°12′18″ сх. д. / 49.08944° пн. ш. 32.20500° сх. д. / 49.08944; 32.20500
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Відстань до
обласного центру
40,3 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Кам'янка
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради м. Кам'янка
Карта
Грушківка. Карта розташування: Україна
Грушківка
Грушківка
Грушківка. Карта розташування: Черкаська область
Грушківка
Грушківка
Мапа
Мапа

Історія ред.

Село засновано на початку XVII століття, ймовірно, кріпаками-втікачами та чумаками, які селилися на берегах річки Косарки. Є припущення, що назва села носить ім'я генерального писаря Війська Запорозького Івана Груші (Грушки) — ймовірного предка Михайла Грушевського.

До Визвольної війни українського народу середини XVII століття ці землі належали шляхтичам Житкевичам. З 1649 року. власником став Богдан Хмельницький. Після Андрусівської угоди 1667 року землі відійшли колишнім власникам. З 1740 року Грушківка входила до Кам'янського ключа Смілянського староства і до 1785 року належала магнатам Любомирським.

Фаворит цариці Катерини II граф Г. Потьомкін придбав містечко Смілу з околицями і Кам'янку з навколишніми населеними пунктами і подарував своїй племінниці Катерині Миколаївні Самойловій, яка вийшла вдруге заміж за Л. Д. Давидова. Поміщики Давидови продали Грушківку графу О. О. Бобринському в 1845 році.

Економічне пожвавлення в селі настає з моменту побудови Фастівської залізниці (18751876 роки.), що дало змогу включитися в загальноросійський ринок. Основним товаром були цукор та ліс.

На кінець XIX століття село разом з іншими населеними пунктами входило до Кам'янської волості Чигиринського повіту.

У 1903 році збудовано і освячено дерев'яну Свято-Успенську Церкву Пресвятої Богородиці, яка діє й нині.

1015 червня 1905 року в селі відбувся страйк робітників цукрового заводу, який було придушено.

19 — 20 лютого 1920 року у Грушівці під час Зимового походу зупинився на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[2].

Населення Грушівки було дуже національно налаштоване, і в 1921 році на околиці села повстанці Холодноярської організації розгромили спеціальний відділ Петроградського ВЧК. Незважаючи на супротив населення, радянська влада на території села остаточно встановилася у 1922 році.

Страшним лихоліттям прокотився по Грушківці Голодомор. Більше двохсот її мешканців померло.

В роки радянсько-німецької війни в селі діяв радянський партизанський загін П. А. Дубового. 363 жителя села воювали на фронтах, 256 з них загинули, 47 нагороджені бойовими орденами і медалями. У бою за відвоювання села загинуло 145 радянських воїнів.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 2450 жителів, працював колгосп «Шлях до комунізму», за яким було закріплено 3,4 тисячі га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,1 тисяча га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукрових буряків, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На той час в селі працювали середня школа, клуб із залом на 200 місць, бібліотека з фондом 6 тисяч книг, дитячі ясла, 2 медпункти, пологовий будинок і дитячий санаторій.

У 1975 році відкрито середню школу, а у 2003 році — на її базі дитсадок «Рукавичка».

Неподалік села досліджено кургани доби бронзи та ранньоскіфських часів.

Люди ред.

В селі народилися:

Знатні люди села:

  • учасник радянсько-німецької війни, генерал-майор М. Ю. Клименко;
  • в роки війни комісар 608-го стрілецького полку, кавалер ордена Бойового Червоного Прапора (нагороджений посмертно) Г. А. Глигало.

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012

Література ред.

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Кучеренко Микола. «Як ще були ми козаками» // Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). — К.: Видавництво «Кий», 2006. — С. 12-19.

Ресурси інтернету ред.