Графиня де Монсоро (телесеріал)

«Графи́ня де Монсоро́» — російський художній телесеріал з 26 серій, екранізація роману Александра Дюма-батька «Графиня де Монсоро» українського режисера Володимира Попкова. Робота над серіалом почалася в 1995 році. Прем'єра відбулася 5 січня 1998 року.

Графиня де МонсороPicto infobox cinema.png
Графиня де Монсоро
Вид телесеріал
Жанр історична драма
Режисер Володимир Попков
На основі роману Александра Дюма-батька «Графиня де Монсоро»
У головних
ролях
Габріелла Маріані
Олександр Домогаров
Юрій Беляєв
Євген Дворжецький
Олексій Горбунов
Кінокомпанія Студія «Шанс», ТВ Центр
Тривалість 1357 хв
Мова російська
Країна Росія Росія
Рік 1995
Дата виходу 1998
IMDb ID 0140739

СюжетРедагувати

Фільм розповідає історію кохання красуні Діани і самовідданого графа де Бюссі на тлі історичних подій у Франції епохи релігійних воєн між католиками та гугенотами. На чолі гугенотів — Генріх Наваррський. Католиків очолює войовнича родина герцогів де Ґізів. Король Генріх III, зніжений любитель розкоші і розваг, не здатний керувати країною. Він оточив себе фаворитами («міньйонами»), на яких розтрачує скарбницю. Проти короля інтригує його молодший брат, герцог Анжуйський, який мріє зайняти трон, бо у Генріха немає дітей. Між дворянами Генріха та наближеними Анжуйського, до яких відноситься і Бюссі, відбуваються постійні сутички. Про корону Франції мріють і Ґізи, які плетуть змову з метою повалити Генріха і насильно відправити його в монастир. Лише завдяки своєму вірному блазню Шико — гасконському дворянину, ображеному одним з Ґізів — Генріху, останнього французького короля з династії Валуа, вдається поки зберегти життя, свободу і трон.

В роляхРедагувати

Знімальна групаРедагувати

  • Режисер-постановник: Володимир Попков
  • Автор сценарію: Олена Караваєшнікова
  • Оператор-постановник: Павло Небера
  • Художники-постановники: Юшин Віктор Іванович, Михайло Ніжинський
  • Художники по костюмах: Наталія Полях, Любов Зайцева
  • Художники по гриму: Ізабелла Байкова
  • Композитор: Олег Ківа
  • Хореограф: Інга Вороніна
  • Звукорежисер: Марина Нігматуліна
  • Монтаж: Лідія Миліоті
  • Відеомонтаж: Світлана Іванова
  • Продюсер: Сергій Жигунов

Технічні даніРедагувати

  • Формат зображення: 4:3 (1,33:1)
  • Звукові доріжки: Dolby Digital 2.0

DVD-виданняРедагувати

  • 9 × DVD-5 — перша випущена ліцензія
  • 4 × DVD-9 і 1 × DVD-5 — студія «Шанс» (1997), кіностудія «Пелікан» (1998), «Мега» (2005), «Фабрика кіно» (2006)
  • 9 × DVD-9 — «Lizard Cinema Trade» (2006; подарункове видання)
  • 2 × DVD-9 — «Lizard Cinema Trade» (2007)

Дані видання відрізняються лише величиною стиснення. Є думка, що за основу було взято реліз 9 × DVD-5, бо у всіх наступних релізах відсутні одні і ті ж сцени. Відповідно, у видання від Лізард в подарунковому випуску (9 × DVD-9) ступінь стиснення штучно занижений (якість картинки не відрізняється від видання 9 × DVD-5), а на виданні 2 × DVD-9 — завищена (якість картинки помітно гірше).

Всі зазначені DVD-версії коротші телевізійної. У них відсутні такі сцени:

Серія 21. Діалог короля та Шико (починаючи з 37 хвилини тривалістю 2,5 хвилини):

 Шико  : «Ну, що ж, метр Бономе... Бог у поміч. Прощайте...»

Кінець сцени в DVD-версії

Пропущений фрагмент:

 Король: «Де гонець, якого я посилав до Келюса?»
 Слуга : «Він ще не повернувся.» 
 Король: «Так пошліть іншого!»
 Шико  : «Сину мій! Ти когось шукаєш?»
 Король: «Шико! Друг мій! Ти знаєш, що з ними?» 
 Шико  : «З ким?»
 Король: «З моїми друзями!»
 Шико  : «А! По-моєму, в цю хвилину вони лежать пластом.»
 Король: «Убиті?»
 Шико  : «Давай щось перекусимо. А?»
 Король: «Я тебе питаю, убиті?»
 Шико  : «Та ні. Вони, по-моєму, смертельно...»
 Король: «Поранені? І в цей час ти можеш бути таким спокійним!»
 Шико  : «Смертельно, але не поранені... а п'яні.»
 Король: «Фу! Як ти мене перелякав... П'яні? Цього не може бути. Ти обмовляєш на цих гідних людей!»
 Шико  : «Зовсім навпаки. Я їх хвалю.»
 Король: «Я прошу тебе, будь хоч іноді трохи серйозніше. Ти ж знаєш, що вони пішли разом з цим скаженим Бюссі...»
 Шико  : "Чорт візьми. Ну, звичайно, знаю." 
 Король: «Ну! І чим... це все закінчилося?..»
 Шико  : «Скінчилося так, як я тобі сказав. Вони смертельно п'яні... або близькі до того. Бюссі їх згуртовує. Це дуже небезпечна людина!»
 Король: «Ну! Далі? Розказуй!»
 Шико  : «Смерть Христова! Я ж тобі кажу: Бюссі частує обідом твоїх друзів. Тебе влаштовує?»
 Король: «Бюссі?.. Пригощає їх обідом?..»

Початок сцени у DVD-версії:

 Король: «...Цього не може бути! Вони закляті вороги!»
 Шико  : «От якби вони були друзями, їм нічого було б напиватися разом.»

Серія 26. Поєдинок Келюса і Антрагэ. (починаючи з 35 хвилини):

 Антраге: «Може, досить? Пан де Келюса?..»
 Келюса  : «Ні. Я готовий продовжувати!..»

Кінець сцени в DVD-версії

Пропущений фрагмент:

 Антраге: «Пан де Келюса! Нас залишилося двоє.»
 Келюса  : «На Жаль.»
 Антраге: «Ви хоробра людина. Я пропоную вам життя... Здавайтеся.»
 Келюса  : «Чому... я маю здаватися? Хіба я вже лежу на землі?»
 Антраге: «Ні! Але на вас немає живого місця, а я майже неушкоджений!»
 Келюса  : «Але у мене є ще моя шпага...» 
 Антраге: «Зараз у вас її не буде...»

Початок сцени в DVD-версії:

 Антраге: «...Ви цього хотіли, пане?»

Демонстрація на телебаченніРедагувати

КритикаРедагувати

Серіал був позитивно сприйнятий глядачами і критиками. Особливо відзначалося дбайливе відношення до роману-першоджерела, а також вдалий підбір акторів та історичність костюмів і декорацій. Портал Кінопоіск поставив серіалу 9 з 10 можливих зірок. Багато відвідувачів порталу відзначають серіал як кращий з коли-небудь знятих в сучасній Росії.

Призи та нагородиРедагувати

  • Приз за головну чоловічу роль в телесеріалі (Юрій Бєляєв) — КФ «Сузір'я-97» (1997)
  • Другий приз фільму — КФ ігрових телефільмів «Гірське відлуння-99» (Домбай) (1999)
  • Номінація на премію «ТЕФІ-99» в категорії «Кращий телесеріал» (1999)

Відмінності від романуРедагувати

Фільм знятий фактично максимально близько до першоджерела, за винятком деяких деталей. Так, у сценах зборів лігіст в абатстві Сен-Женев'єв, помазання Франсуа, а також записи городян в Лігу, одну з провідних ролей відіграє Клод де Шеврез. У перших двох сценах він підміняє собою кардинала Людовика Лотарінгського, а в третій — метра Ла Юрєра. У романі цей персонаж взагалі не фігурує, оскільки на момент подій Клод де Шеврез, п'ятий син герцога Генріха Ґіза мав всього рік від роду і в подіях участі не міг жодним чином. Дещо змінений фінал — якщо в романі Александра Дюма лише одним реченням сказано, що Келюса помер через місяць після дуелі, то у фільмі є епізод, де король доглядає за пораненим Келюсом, а фінал залишається відкритим (хоча Шико каже, що «Провидінню було завгодно залишити життя того, кого король любив більше за інших»). В житті Келюса помер через місяць з невеликим після дуелі — нерозумному фавориту захотілося проїхатися на коні; рани відкрилися, і 29 травня Келюса помер.

Побоїще в особняку на улице Сент-Антуан[fr], що закінчується смертю Бюссі, також демонструється не зовсім так, як у романі — більш ефектно, «кінематографічно». Сен-Люк, що уводить Діану з місця побоїща на прохання Бюссі, за романом був тимчасово затриманий герцогом Анжуйським і його людьми; у фільмі цього немає.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати