Марусєв Олег Федорович

російський актор

Олег Федорович Марусєв (рос. Олег Фёдорович Марусев; нар. 2 жовтня 1944, Ташкент, Узбецька РСРпом. 14 квітня 2021, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, режисер і телеведучий, театральний педагог. Заслужений артист Російської Федерації (1993), кандидат філософських наук[2].

Марусєв Олег Федорович
Дата народження 2 жовтня 1944(1944-10-02)
Місце народження Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Дата смерті 14 квітня 2021(2021-04-14)[1] (76 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Алєксєєвський цвинтар
Громадянство  Росія
Alma mater Дніпропетровське театральне училище, Російський університет театрального мистецтва і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія актор, телеведучий, телеактор
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Заслужений артист Росії
IMDb ID 0555435

Життєпис ред.

Народився 2 жовтня 1944 року в Ташкенті. Дитинство пройшло в Херсоні. У 1963-1966 роках проходив службу в Радянській Армії, гвардії сержант, нагороджений ювілейною медаллю «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні». Наприкінці 1960-их років, після закінчення Дніпропетровського державного театрального училища, працював у театрі Геннадія Юденича «Скоморох». Але владі театр припав не до душі, і, після декількох років гонінь, театр розформували. Окрім цього, два роки працював конферансьє в джаз-оркестрах під керівництвом Едді Рознера (в Москві і Гомелі) і, продовживши освіту, отримав дипломи режисера в Державному інституті театрального мистецтва (ДІТІС) й театрознавця — в Київському державному інституті театру і кіно.

Згодом пішов на телебачення, де пропрацював 35 років (з 1971 по 2006 рік)[3]. За цей час створив декілька циклових програм: «Концерт після концерту», «З піснею по життю»[4] і «Після зміни» (Перша програма ЦТ), «Під знаком зодіаку» (1-й канал Останкіно)[5][6], «Зрозумій мене»[7] (ОРТ, НТВ), «Щедре лото» та «Щедра мить»[3] (REN TV), «Стара квартира»[8][9] (РТР), «Преферанс по п'ятницях»[10] (Спорт) та інші. В останні роки Олег Марусєв відійшов від телебачення й знову повернувся в театр[9]. Цього разу — в «Театр Місяця». Знімався в кіно.

На початку 2000-их років працював керівником прес-служби (прес-секретарем) розважального аквапарку «Трансвааль-парк», який розташовувався на Голубинскій вулиці в Москві[11], але ввечері суботи 14 лютого 2004 року вищевказаний парк зруйнувався.

З 2010 року до кінця життя був головою опікунської ради Міжнародного центру Мистецтв Маргарити Майської «Арт-Ізо-Центр», а також головою журі Міжнародного фестивалю мистецтв «Арт-Ізо-Фест». Викладав у Вищій школи кіно й телебачення «Останкіно».

Помер на 77-му році життя 14 квітня 2021 року в Москві після тривалої хвороби[12]. Прах похований 26 квітня на Алєксєєвському кладовищі в Москві.

Фільмографія ред.

  • 1970 — «Крах імперії» — госпдар дирижабля
  • 1979 — «Повернення відчуттів» — Раїль
  • 1997 — «Графиня де Монсоро» — де Крійон
  • 1998 — «Хто, якщо не ми» — директор школи
  • 2000 — «Ліки для покійника»
  • 2000 — «Марш Турецького» — Голдибін
  • 2002 — «Джокер» — Степан
  • 2002 — «П'ятий Ангел» — Депутат Акімушкін, приятель Глухарєва
  • 2003 — «Дні ангела» — Григорій, керуючий рестораном
  • 1990 — «Адвокат» («Вбивство на Монастирських ставках») — кандидат в мери Алексашин
  • 2004 — «Злодії та проститутки» — кандидат у президенти США Ларрі
  • 2004 — «Мідна бабуся» — Іван Пилипович
  • 2004 — «Єралаш № 184»: «Табір моєї мрії» — Аполінарій Семенович, директор табору
  • 2005 — «Полювання на ізюбра» — епізод
  • 2005 — «Загибель імперії» — власник атракціону Цепленін
  • 2005 — «Невідкладка» — Андрій, депутат
  • 2005 — «Чарівність зла» — Кримов
  • 2006 — «Ліфт» — чоловік
  • 2007 — «Театр Місяця, або Космічна дурочка 13.28»
  • 2007 — «Експерти»
  • 2009 — «Вогні великого міста» — Іван Сергійович, хірург, прийомний батько Ліки
  • 2010 — «Природній відбір»
  • 2011 — «МУР. Третій фронт» — Тарас Ігорович Мінін, артист
  • 2014 — «На одному диханні» — Красавін
  • 2017 — «Переможці» — генерал-прокурор

Вистави в Театрі Місяця ред.

  • Міський мюзикл «Маяковський» — Людина з двома поцілунками
  • «Королева» («Нельська башта») — Ангерран де Маріньї
  • «Жена на біс» — Марко
  • «Ніч ніжна» — Девре Воррен
  • «Матрі — Архат» — Генерал Ной-старший
  • «Ордалії» — Туз Жан Силович
  • «Діагноз: Едіт Піаф» — Доктор Тіссо
  • «Природний екстрим» — Цар
  • «Професіональний інстинкт» — Суддя
  • «Рококо» — Одинокий

Нагороди й звання ред.

  • Орден Дружби (2010) — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність[13]
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2005) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури й мистецтва'за многолетнюю плодотворную деятельность в области культуры и искусства[14]
  • Заслужений артист Російської Федерації (1993) — за заслуги в галузі мистецтва[2]
  • Кандидат філософських наук
  • Професор Російської академії театрального мистецтва (РАТІ-ДІТІС)
  • Завідувач кафедри акторської майстерності МІТРО
  • Дійсний член Російської академії природничих наук (РАПН)

Нагороди й номінації ред.

  • Лауреат Першого Московського конкурсу артистів естради
  • Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих виконавців

Відгуки ред.

  Уміння творчо перемикатися з одного роду занять на інший, властиве в повній мірі Олегу Марусєву, дорогого коштує. Він вміє йти з одного амплуа, не йдучи. Проживати декілька різних життів у межах одніого великого життя. Багато років я знав Марусєва як блискучого конферансьє й телеведучого. Сьогодні насолоджуюся його ролями в театрі й кіно. І тепер, представляючи його на сцені, ведучі навіть не згадують про те, що перед нами геніальний конферансьє! Нові іпостасі цієї людини здатні затьмарити старі! Неочікувано дізнаюся, що в Олега Марусєва є ще й філософські роботи. А зовсім недавно я почув в Будинку кіно як він співає. Браво, дорогий Артист!  

— Олександр Карпенко

Примітки ред.

  1. https://ria.ru/20210414/marusev-1728238772.html
  2. а б Указ Президента Российской Федерации от 27.07.1993 г. № 1134 «О присвоении почетных званий Российской Федерации творческим работникам» (рос.). Администрация президента России. 27 июля 1993. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 7 листопада 2016.
  3. а б Звёзды не гаснут. Родная газета. 29 квітня 2005. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 12 червня 2021.
  4. Марусев Олег Фёдорович. Телеобъектив. Архів оригіналу за 19 жовтня 2002. Процитовано 12 червня 2021.
  5. МММ истратило кучу денег на рекламу своих низких цен. Коммерсантъ-Власть. 11 листопада 1991. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  6. Открытие клуба настоящих мужчин. Коммерсантъ. 27 листопада 1992. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  7. Олега МАРУСЕВА не поняли на НТВ. Антенна-Телесемь. 20 січня 2000. Архів оригіналу за 20 липня 2002. Процитовано 12 червня 2021.
  8. НОЧНОЙ СОБЕСЕДНИК. Андрей Максимов уходит из программы "Мужчина и женщина". Независимая газета. 19 травня 2001. Архів оригіналу за 27 червня 2001. Процитовано 12 червня 2021.
  9. а б Олег Марусев: в последнее время мне везёт на негодяев. Теленеделя. 3 грудня 2007. Архів оригіналу за 14 червня 2009. Процитовано 12 червня 2021.
  10. Депутат Заксобрания Челябинской области вышел в финал общероссийской игры «Преферанс по пятницам». UraNews. 8 лютого 2006. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  11. А теперь — дискотека. В "Трансваале" будут танцы по просьбам трудящихся. Коммерсантъ. 27 квітня 2004. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  12. Умер актер и телеведущий Олег Марусев | Новости | Известия | 14.04.2021 [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. Указ Президента Российской Федерации от 16.07.2010 и N 909 " О награждении государственными наградами Российской Федерации. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2016.
  14. Указ Президента Российской Федерации от 3 апреля 2005 года № 388 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання ред.