Горбулів
Горбулів — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 855 осіб (2001). В минулому — центр Горбулівської волості, у 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради. Батьківщина отаманів Соколовських, очільників антибільшовицьких повстань.
| село Горбулів | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Черняхівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040590100091624 
|
| Облікова картка | с. Горбулів [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.] |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1582 (443 роки)[1] |
| Населення | 855 (2001) |
| Площа | 5,152 км² |
| Густота населення | 165,95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12316 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°32′15″ пн. ш. 28°55′24″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
197 м |
| Водойми | р. Верхолужжя |
| Найближча залізнична станція | Горбаші |
| Відстань до залізничної станції |
25 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | майдан Рад, 1, с-ще Черняхів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12301 |
| Карта | |
  Горбулів | |
 Горбулів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Загальна інформація
ред.Розташоване за 25 км від Черняхова та від залізничної станції Горбаші[2].
В селі збереглася церква, побудована у 1746 році[3]. Залишилися руїни від костелу, збудованого у 1857 році на місці старого, початку 1790-х років будови[4].
Населення
ред.У 1783 році було в селі 625 жителів та 80 дворів, в середині 19 століття налічувалося 1659 осіб, з них 922 православних, 112 римокатоликів та 21 єврей[5]. За довідником 1885 року в селі мешкало 945 осіб, налічувалося 129 дворових господарств[6].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 818 осіб, з них: православних — 1 627, чоловіків — 909, жінок — 909[7].
Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 1 404 особи, з них 696 чоловіків та 708 жінок, дворів — 309[8], або 1 465 осіб, дворів — 291[9].
На початок 1970-х років село мало 631 двір із населенням 1 800 осіб[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 1 097 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 855 осіб[10].
Історія
ред.У 1151 році Андрій Боголюбський заснував тут монастир. На той час тут мало бути велике та квітуче поселення[11]. В письмових джерелах село вперше згадується у 1582 році[1], за іншими джерелами — у 1584 році[2]. Назва села походить від височин або горбів, які були вододілом між річками Тетерів та Уж. Між тими височинами особливо примітною була Дівич-гора із залишками стародавніх будівель[5][11]. У 1585 році належало до Тиш-Биковських, які володіли ним ще у 1648 році[9]. У 1618 році власність Василя Тиші-Биковського, куди, серед інших сіл, вчиняли набіги з грабунками повсталі козаки полковника Василя Мировицького, який раніше служив урядником у Теодора Тиші-Биковського[5]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, дідицтво Каетана Росцішевського, разом зі Свидею було там 48 дворів[12]. У 1765 році Горбулів, разом із Моделевим, належав вдові пограничного судді Антоніні Потоцькій, а з 1781 року — її сину, пограничному судді, генералові Київського воєводства Максиміліанові Потоцькому.
В середині 19 століття — село Радомисльського повіту Київської губернії. Лежало за 3 версти північніше від Торчина, на окультуреній рівнині, між лісів та боліт. Разом із сільцем Аннопіль та 4 642 десятинами землі належало поміщиці Сузанні Підгородинській. За заповітом її чоловіка від 1861 року, після смерті Підгородинської село мало перейти у власність їх сина Владислава Підгородинського, з деякими пожертвами селянам. Дерев'яну церкву збудовано 1746 року, про що свідчить візитація Радомисльського деканату від 1783 року. Церква у 1795 році не перейшла в православ'я через вплив радомисльського декана Гаврила Синькевича і вже в 1830 році воз'єдналася з католицькою церквою. У 1855 році церкву реконструйовано — її підняли на кам'яний підмурівок та пофарбували. При церкві було 56 десятин землі. До парафії входило сільце Аннопіль, що лежало за 4 версти. У 18 столітті до парафії належали села Моделів, Заньки, Свидя та Руденка (згодом — Аннопіль)[5].
В середині 19 століття — велике село у Радомисльському повіті Київської губернії. Лежало на річці Верхолужжя, притоці Ужу, за 18 верст від Радомисля і 3 версти від Торчина. Була парафіяльна церква і школа. Поселення та приналежні до нього гнейсові, досить врожайні ґрунти, в кількості 2 017 десятин, розміщувалися на височині, біля річки лабрадоритові скелі виходили на поверхню. Власність Підгородинських. В селі була волосна управа, католицький костел, збудований 1857 року на місці колишнього, 1796 року будови. Католицька парафія належала до Радомисльського деканату, який налічував 1309 душ вірян. До парафії належала каплиця в Чайківці. Серед селян було 1 001 особа визнання православного та 113 католиків[11].
За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Горбулівської волості Радомисльського повіту Київської губернії, за 20 верст від повітового міста Радомисля. Були волосне правління, церковна парафія, костел, школа, 2 заїзди, лавка[6].
Наприкінці 19 століття — село Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де знаходилася також найближча поштово-телеграфна станція — 20 верст, до найближчої поштової земської станції в Облітках — 15 верст, до найближчої залізничної станції Житомир — 40 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство. У поселенні числилося 4 627 десятин землі, з яких 1 847 десятин належало поміщикам, 2 670 десятин — селянам, 97 десятин — церкві, 12 десятин — іншим прошаркам населення. Власність Максиміліана Артамонова, господарство в маєтку вів управитель Лонгин Скульський, застосовував трипілля, як і селяни. Були православна церква, римо-католицький костел, синагога, церковно-парафіяльна школа, фельдшер, два водяних та паровий млини, дві маслобійні, чотири кузні, хлібна комора. Пожежна команда складалася з 5 бочок та 4 багрів[8][9].
В роки визвольних змагань на території Горбулева і навколишніх сіл діяв загін, що воював проти радянських окупантів, яким керував житель села Соколовський. Загін був знищений, а Дмитро Соколовський убитий у 1919 році[13].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Горбулівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи; адміністративний центр ради[14].
На фронтах Другої світової війни воювало понад 354 селян, 205 з них нагороджені орденами й медалями, 249 загинули. На їх честь встановлено обеліск та три пам'ятники на братських могилах.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу льонарсько-картоплярського напрямку з розвинутим хмелярством та м'ясо-молочним тваринництвом, який обробляв 3,3 тис. га земель, в тому числі 2,7 тис. га — рілля. Допоміжне господарство — пункт переробки льону. Також в селі розміщувалося відділення «Сільгосптехніки». На території колгоспу розробляли поклади лабрадориту. 83 селян нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них вчительку О. Й. Лебідь — орденом Трудового Червоного Прапора. У селі були середня школа, клуб, дві бібліотеки, дільнична лікарня, пологовий будинок, аптека, поштове відділення, ощадна каса, 5 магазинів, дві побутових майстерні[2].
У 1953 році на горбулівських землях був відкрито кам'яний кар'єр «Бутовий», який потім був переданий в Потіївський міжколгоспбуд. У 1970-ті роки кар'єр отримав замовлення на виготовлення бруківки для ремонту Червоної площі в м. Москві[15]. 21 січня 1959 року, в складі сільської ради, включене до Черняхівського району Житомирської області[14].
5 вересня 2009 року в селі відкрито пам'ятник борцям за волю України — горбулівцям, які під проводом отаманів Соколовських боролися за вільну Україну в 1918—1920 роках[16].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Горбулівської сільської ради включено до складу новоутвореної Черняхівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[17].
Відомі люди
ред.- Мартиненко Володимир Никифорович (1923—1988) — історик, український радянський діяч
- Соколовський Дмитро Тимофійович (1894—1919) — повстанський отаман часів Української революції.
- Соколовський Олекса Тимофійович (1900—1919) — повстанський отаман часів Української революції.
- Соколовська Олександра Тимофіївна (1902—1919) — повстанський отаман часів Української революції.
Примітки
ред.- ↑ а б Горбулів і горбулівці. Історико-краєзнавчі нариси: від витоків до сьогодення [Текст] / Юрій Головчанський, Ольга Денисюк ; [за ред. Я. Довгана]. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2020. - 735 с.
- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
- ↑ Житомирська область, Черняхівський р-н, с. Горбулів. Покровська церква (київська група) 1746 рік. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 березня 2015.
- ↑ Горбулів. Колишній костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1857). Житомирська обл., Житомирський р-н (Черняхівський р-н) | Костели і каплиці України
- ↑ а б в г Похилевич Л. (1864). Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи или Статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, мѣстечкахъ и городахъ, въ предѣлахъ губерніи находящихся (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерской Лавры. с. 180, 729, 731. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 9 березня 2025.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 167. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 80. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б 13. С. Горбулевъ (владҍльческое) // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1185. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 10 березня 2025.
- ↑ а б в Horbulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 575. (пол.)
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 11 березня 2025.
- ↑ а б в Horbulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 123. (пол.)
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 140. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 9 березня 2025.
- ↑ Пивовар М. (12 вересня 2014). Маруся і брати. Україна молода. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 248. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 11 березня 2025.
- ↑ Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність.-Ж.:ОП Житомирська облдрукарня,2009.-848с.;іл
- ↑ Пам'ятник отаманам Соколовським. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 11 березня 2025.
Посилання
ред.- Погода в селі Горбулів [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]