Горбатюк Володимир Тимофійович

Володимир Тимофійович Горбатюк (нар. 27 липня 1912, Вила-Ярузькі — пом. 12 червня 1953, Львів) — український історик, дослідник історії України ХІХ століття.

Володимир Тимофійович Горбатюк
Народився 27 липня 1912(1912-07-27)
Вила-Ярузькі
Помер 12 червня 1953(1953-06-12) (40 років)
Країна СРСР СРСР
Національність українець
Alma mater Одеський інститут соціалістичного виховання
Одеський державний університет
Галузь історія
Науковий керівник Оглоблин Олександр Петрович
Нагороди Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

БіографіяРедагувати

Народився 27 липня 1912 року в селі Вилах-Ярузьких (тепер Могилів-Подільський район Вінницької області, Україна) в бідній українській селянській сім'ї[1]. 1929 року закінчив професійну школу сільськогосподарського напрямку, працював колгоспним агротехніком[1]. З 1930 по 1933 рік навчався в Одеському інституті соціального виховання та у 1933 році на курсах підготовки та перепідготовки викладачів суспільних наук вузів і технікумів при ЦК КП(б)У. Рік викладав у технікумі політичної освіти у Вознесенську[1]. З 1934 по 1936 рік навчався на історичному факультеті Одеського державного університету, закінчивши його з відзнакою.

У 19371940 роках в Одеському державному університеті працював на посадах доцента та виконувача обов'язків завідувача кафедри історії України. Одночасно у 19361939 роках аспірант цього ж вишу (у 19381939 роках його науковим керівником був старший науковий співробітник Інституту історії України АН УРСР Олександр Оглоблина). Член ВКП(б) з 1939 року[1].

З 1940 року на лекторській роботі в Червоній армії. У липні 1941 року, в ході німецько-радянської війни, під час боїв під Мінськом потрапив в полон. Перебував у мінському таборі для військовополонених, з якого вдалося втекти. Повернувся до Вил-Ярузьких, де очолив підпільну більшовицьку групу. Після відвоювання села радянськими військами у 1944 році п'ять місяців очолював районну контору зв'язку[1].

З липня 1944 року знову в Одеському державному університеті. Працював на посадах доцента, виконувача обов'язків завідувача кафедри історії України, декана історичного факультету. З листопада 1944 року в Львівському державному університеті — доцент, виконувач обов'язків завідувача кафедри історії України, декан історичного факультету. Одночасно у 19451946 роках — старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту історії України АН УРСР. У 1946 році нагоржений медаллю «3а доблесну працю у Великій Вітчизняній війні»[1].

1951 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток капіталізму в землеробстві і буржуазний розклад селянства на Україні в другій половині ХІХ століття». Працював над темою «Ленінська „Искра“ і боротьба за соціал-демократичну партію на Україні»

У 19521953 роках завідував відділом історії України Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові. Керував колективом авторів, що готували монографію «Торжество ленінсько-сталінської політики на Україні», готував збірку статей, присвячених 300-річчю возз'єднання України з Росією (обидві книжки не були надруковані)[1]. Відзначився як ініціатор та активний учасник ідеологічних кампаній проти львівської школи М. С. Грушевського.

Мешкав у Львові з чотирьма дітьми в будинку на вулиці Матейка, 2, помешкання 6. Раптово помер від алкоголізму за своїм робочим столом у Львові 12 червня 1953 року[1].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати