Голинський Михайло (журналіст)
Миха́йло Голи́нський (1911, Вербівці, Королівство Галичини та Володимирії — 21 грудня 1942, Вербівці, Генерал-губернаторство) — український журналіст міжвоєнної доби, політичний в'язень польських концтаборів.
| Михайло Голинський | |
|---|---|
| Псевдо |
Гаврило Чіп Гриць Муха Гам |
| Народився |
1911 Вербівці, Королівство Галичини та Володимирії .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Помер |
21 грудня 1942 Вербівці, Генерал-губернаторство, .svg){kind=small} Третій Рейх |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
| Національність |
Україна |
| Діяльність | журналіст |
| Жанр | репортаж, фейлетон |
Життєпис ред.
Народився 1911 року в селянській сім'ї у Вербівцях на Покутті[1]. Навчався в Коломийській українській гімназії. Опісля її завершення почав студіювати теологію в Станиславові. Провчившись там рік, переїхав до Львова, де жваво включився в громадське студентське життя. Водночас розпочав дописувати до різних місцевих журналів та газет. Вже в ту пору за свою активну проукраїнську позицію кілька разів потрапляв до арешту в Городенці та Львові.
У міжвоєнну добу був співробітником видавництва «Українська Преса». У якості співредактора займався підготовкою до випуску сатиричного журналу «Комар», на сторінках якого опублікував чимало власних сатиричних віршів і фейлетонів під псевдонімами Гам та Гриць Муха[2]. Був автором статей і репортажів для часописів «Новий Час», «Наш Прапор», «Народня Справа» та ін.
У другій половині 1930-х вже хворого на недугу легенів Михайла Голинського за політичною статтею вкотре заарештувала польська поліція. Згодом його було ізольовано в концтаборі Береза Картузька. Після розвалу Польщі восени 1939 року внаслідок нападу Німеччини і СРСР повертається пішки разом з іншими політичними в’язнями до Львова. Трохи поправивши здоров'я, він з дружиною знову покинув рідний край і перебрався за Сян. Там протягом року учителював на Холмщині, допоки недуга вкотре не звалила його з ніг. Востаннє дописував до друкованих органів «Українського Видавництва» у Кракові та Львові.
Після короткочасного лікування в Криниці у 1941 році вирішив повернутися на малу батьківщину. Але у рідному селі на нього очікував новий і найболючіший удар — звістка про депортацію всієї його родини сталінським режимом. Від неї він так й не зміг оправитися та помер 21 грудня 1942 року. Похований при великому напливі людей на цвинтарі рідних Вербівців[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Посмертна згадка. Михайло Голинський // Львівські вісті. — 1942. — 16 січня. — С. 3. LIBRARIA: архів української періодики онлайн. Процитовано 24 червня 2023.
- ↑ Гумористична преса // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1957. — Т. 2. — С. 460-462. Процитовано 24 червня 2023.
Джерела ред.
- Наконечна З. І. Часописи видавничого концерну "Українська Преса" в контексті західноукраїнської журналістики: дис. ... канд. наук із соц. комунікацій : 27.00.04. — Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. — Львів, 2016. — С. 73.