Гном — міфологічна та фольклорна істота в народів Європи, людиноподібний карлик, який мешкає під землею. Традиційно гномам приписується мудрість, знання ковальства та шахтарства, охорона підземних скарбів. У різних народів ці істоти мають різні назви. В германських народів вони відомі як дверги, цверги чи дворфи. Назва «гном» була введена алхіміком Парацельсом у XVI ст. для Європи.

Скульптура німецького садового гнома
Дерев'яні фігурки гномів. Донецьк. Парк в центрі міста.

В сучасному фентезі гноми є однією з основних рас, риси якої зазвичай поєднують як риси фольклорних гномів, так і реальних народів, переважно — германських.

ОписРедагувати

У фольклорі багатьох європейських народів гноми зазвичайвідомі під різними назвами, як брауні, лепрекони, монасьєлло. Зазвичай вони описуються ростом з дитину, але наділеними надприродною силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди. Гноми надзвичайно образливі й примхливі. У надрах землі вони зберігають скарби — коштовні камені й метали; вони майстерні ремісники, можуть виковувати чарівні перстені,чарівну зброю й інші чарівні предмети. Загалом — це добрий і працьовитий народ, але вони сильноне постраждалилюблять відлюдей людськоїза пожадливостізазіхання йна пихи,свої тому людей не люблятьскарби. Вони ховаються в глибоких гірських печерах, там побудовані ними підземні міста і палаци. Іноді вонигноми виходять на поверхню, і якщо зустрінуть в горах людину — лякають її гучним криком[1].

Виникнення назвиРедагувати

Гноми у фентезіРедагувати

 
Фентезійний гном (Warhammer Fantasy Battle)

Першими літературними творами, де згадуються такого роду істоти, були Старша та Молодша Едди. Там вони називалися двергами та були наділені низьким зростом, бородами, сірими лицями та боязню сонячного світла. Походження двергів пояснювалося виникненням з тіла велетня Іміра. Вони славилися працьовитістю, зокрема виробництвом коштовностей та зброї. У "Пісні про Нібелунґів" підземні карлики навіть пропонують свої військові послуги. У фентезійних творах для позначення істот, що відповідають фольклорним гномам, існує два слова  — «гном» (англ. gnome) і «дворф» або «карлик» (англ. dwarf, також англ. dwarve), введене Джоном Толкіном. Залежно від конкретного твору, це можуть бути як синоніми так і назви різних істот[2]. ▼

Сучасний образ казкового гнома багато в чому визначений творчістю братів Ґрімм, які в 1812 році випустили "Дитячі і домашні казки". Гноми братів Ґрімм добродушні, пустотливі, хоча іноді бувають ворожі до людей[3].

▲ У сучасних фентезійних творах для позначення істот, що відповідають фольклорним гномам, існує два слова  — «гном» (англ. gnome) і «дворф» або «карлик» (англ. dwarf, також англ. dwarve), введене Джоном Толкіном. Залежно від конкретного твору, це можуть бути як синоніми так і назви різних істот[4]. Дворфи Толкіна (в українському перекладі ґноми[5]) заклали основи образу цих істот в сучасному фентезі.

Традиційно гноми зображаються кремезними і бородатими. Вони живуть у підземних містах і мають риси скандинавських народів, як вікінгів. Їм притаманна пиха і войовничість, але в той же час розвинене поняття честі.

ЕтимологіяРедагувати

Англійське «дворф» (dwarf) походить від староанглійського dweorg чи протогерманського *đwergaz. У давній скандинавській мові воно виглядало як dvergr, в давньоверхньонімецькій — twerg[6]. Вірогідно, вони утворені від індоєвропейського кореня *dheur-, що означає «збиток», або *dhreugh, спорідненим з англійським dream — «сон», «мрія» чи німецьким trug — «обман». Обидва варіанти близькі до санскритського dhvaras — «демонічна істота», дев[7].

Слово «гном», як вважається, походить з грецької мови і виникло в XVI столітті як похідне від gēnomos (грец. γη-νομος), буквально «житель землі». Етимологи приписують його авторство швейцарському алхімікові Парацельсу, в чиїх працях воно з'явилося вперше та позначало елементалів землі.

Також існує гіпотеза про походження слова від «гносис» (грец. γνώσις), що з грецької мови означає «знання». За нею, Парацельс ввів слово «гном» тому, що гноми знають і можуть відкрити людині точне місцезнаходження прихованих в землі металів. Подібно до грифів в еллінських і східних повір'ях та драконів — німецьких, обов'язок гномів в тому, аби охороняти потаєні скарби[8].

Гноми в міфології та фольклоріРедагувати

Міфологічні уявлення про гномів відомі передусім з поетичної та прозової Едди (XIII ст.). З гномами там ототожнюються свартальфари — чорні (смагляві) ельфи чи альви, жителі Свартальфгейму[9][10][11]. Пророкування вельви пояснює походження гномів від крові Бріміра та кісток Іміра, обидва з яких вважаються іменами велетня Іміра, з тіла котрого утворився світ. Прозова Едда описує, що гномами стали опариші, котрі завелися в тілі Іміра, коли той помер[7]. Бог Одін перетворив частина опаришів на гномів, а частину — на світлих ельфів. Гноми стали майстерними ковалями, що обробляли метали й дорогоцінне каміння, виготовляли коштовності, в тому числі для богів[12]. Поетична й прозова Едди містять понад сотню імен різних гномів. У поетичній чотирьом з них (Нордрі, Судрі, Аустрі та Вестрі) приписується підтримка неба в різних сторонах світу[7]. В «Пісні про Нібелунгів» підземні карлики допомагають людині — Зігфріду.

У фольклорі германських народів гноми відомі під різними назвами: дворфи, цверги, дверги, кобольди. Зазвичай вони описуються ростом з дитину, але наділеними надприродною силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди. Гноми надзвичайно образливі й примхливі. У надрах землі вони зберігають скарби — коштовні камені й метали; вони майстерні ремісники, можуть виковувати чарівну зброю й інші предмети. Загалом — це добрий і працьовитий народ, але гноми не люблять людей за зазіхання на свої скарби. Вони ховаються в глибоких гірських печерах, там побудовані ними підземні міста і палаци. Іноді гноми виходять на поверхню, і якщо зустрінуть в горах людину — лякають її гучним криком[13].

Гноми у фентезіРедагувати

 
Фентезійний гном (Warhammer Fantasy Battle)

Сучасний образ казкового гнома багато в чому визначений творчістю братів Грімм, які в 1812 році випустили «Дитячі і домашні казки». Гноми братів Грімм добродушні, пустотливі, хоча іноді бувають ворожі до людей[14].

У сучасних фентезійних творах для позначення істот, що відповідають фольклорним гномам, існує два слова  — «гном» (англ. gnome) і «дворф», дослівно «карлик» (англ. dwarf, також англ. dwarve), введене Джоном Толкіном. Залежно від конкретного твору, це можуть бути як синоніми так і назви різних істот[15]. Дворфи Толкіна (в українському перекладі гноми[16]) заклали основи образу цих істот в сучасному фентезі: кремезні, бородаті, без магічних здібностей, недовірливі, запальні та жадібні до багатств, але вправні ковалі й будівельники.

У творчості таких письменників як Нік Перумов, настільних іграх як Dungeons and Dragons, гноми і дворфи є різними істотами, хоч зазвичай і схожими зовні. Різниця може полягати у, наприклад, схильності до магії в одних на противагу будівництву машин в інших[14].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Демонологія. Міфічні істоти. Острів знань. 
  2. Dwarfs vs. dwarves. Grammarist. 
  3. Букреева, Дарья. БЕСТИАРИЙ: ГНОМЫ. Мир Фантастики. 
  4. Dwarfs vs. dwarves. Grammarist. 
  5. Толкін, Джон Рональд Руел (2008). Сильмариліон / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. Львів: Астролябія. 
  6. Orel, Vladimir E. (2003). A handbook of Germanic etymology. Leiden: Brill. с. 81. ISBN 1-4175-3642-X. OCLC 56727400. 
  7. а б в Simek, Rudolf, 1954- (1993). Dictionary of northern mythology. Cambridge [England]: D.S. Brewer. с. 67–68. ISBN 0-85991-369-4. OCLC 27266483. 
  8. Борхес, Хорхе Луїс (1957). Книга вигаданих істот. 
  9. Lindow, John. (2002, ©2001). Norse mythology : a guide to the Gods, heroes, rituals, and beliefs. Oxford: Oxford University Press. с. 110. ISBN 978-0-19-803499-5. OCLC 646787715. 
  10. Orchard, Andy. (1997). Dictionary of Norse myth and legend. London: Cassell. с. 20. ISBN 0-304-34520-2. OCLC 36763217. 
  11. Simek, Rudolf, 1954- (1984). Lexikon der germanischen Mythologie. Stuttgart: A. Kröner. с. 305. ISBN 3-520-36801-3. OCLC 12302833. 
  12. Старша Едда. Пісні про богів. Гноми та ельфи
  13. Демонологія. Міфічні істоти. Острів знань. 
  14. а б Букреева, Дарья. БЕСТИАРИЙ: ГНОМЫ. Мир Фантастики. 
  15. Dwarfs vs. dwarves. Grammarist. 
  16. Толкін, Джон Рональд Руел (2008). Сильмариліон / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. Львів: Астролябія.