Відкрити головне меню

Глєбов Петро Петрович

російський актор

Глє́бов Петро́ Петро́вич (рос. Глебов Пётр Петрович; 14 квітня 1915(19150414) — 17 квітня 2000) — російський радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1981).

Глєбов Петро Петрович
Pyotr Glebov Postal card Russia 2015.jpg
Народився 14 квітня 1915(1915-04-14)
Москва
Помер 17 квітня 2000(2000-04-17) (85 років)
Москва
Поховання Ваганьковське кладовище
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність актор
Роки діяльності з з 1940
IMDb nm0322379
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Дружби народів Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний артист СРСР— 1981

Commons-logo.svg Глєбов Петро Петрович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 14 квітня 1915(19150414) року в Москві у сім'ї власника кінного заводу Петра Володимировича Глєбова та уродженої дворянки Марії Олександрівни Михалкової. З початком громадянської війни разом з братом відправлений до села Назар'єво поблизу Звенигорода. Згодом переїхав до села Дар'їно.

По закінченні 7-річної школи вступив до меліоративного технукуму, який закінчив у 1940 році. Повернувшись у Москву, вступив до оперно-драматичної студії імені К. С. Станіславського. По закінченні студії у 1940 році прийнятий до Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського.

Учасник німецько-радянської війни у складі зенітно-артилерійського полку, який охороняв від ворожих літаків західний сектор Підмосков'я.

По закінченні війни повернувся до трупи театру, де пропрацював до 1969 року. Будучи провідним актором, брав участь у спектаклях «Три сестри», «Дні Турбіних», «Салемські відьми» та інших.

З 1971 року — актор Театру-студії кіноактора.

У кіно почав зніматись ще у довоєнний час, проте то були епізодичні ролі. Першою головною роллю стала роль Анатолія Прахова у фільмі «Я нічого не пам'ятаю» з кіноальманаху «Родимі плями» (1954). Загальну любов і славу принесла роль Григорія Мелєхова у фільмі «Тихий Дон» (1957—1958). Згодом знявся ще у кількох десятках картин.

Помер 17 квітня 2000 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі.

Нагороди і почесні званняРедагувати

Нагороджений радянськими орденами Леніна (1981), Вітчизняної війни 2-го ступеня (06.11.1985), Червоної Зірки, Дружби народів (1985), російським орденом «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня (2000), медалями.

ФільмографіяРедагувати

  • 1954 — Я нічого не пам'ятаю — Анатолій Прахов
  • 1957—1958 — Тихий Дон — Григорій Мелєхов
  • 1959—1961 — Піднята цілина — Олександр Онисимович Половцев, осавул
  • 1960—1961 — Балтійське небо — Костянтин Гнатович Лунін, майор
  • 1962 — Моцарт і Сальєрі — Сальєрі
  • 1963 — Іоланта — Ебн-Хакіа
  • 1964 — Самотність — Петро Сторожев
  • 1964 — Царська наречена — Іван Грозний
  • 1966 — А тепер судді… — Іларіон Гроза
  • 1967 — Вони живуть поруч — Корабльов
  • 1969 — Непідсудний — Петро Петрович Самойлов
  • 1969 — Серце Бонівура — Микола Караєв, ротмістр
  • 1970 — Морський характер — Яків Іванович Архипов, полковник
  • 1970 — Про друзів-товаришів — Віталій Олександрович Глазьєв, керівник змовників
  • 1971 — Фронт, що кочує — Петро Юхимович Щетинкін, командарм
  • 1971 — Смертний ворог — Влас Тимофійович, мельник
  • 1972 — Невідомий, якого знали всі — Олексій Савчук
  • 1972 — Випадкова адреса — Іван Куприянович, бригадир
  • 1973 — Зарево над Дравой | Zarevo nad Drava | Зарево над Драва (Болгарія)
  • 1974 — Ось такі історії — Савін, інвалід війни
  • 1974 — Спадкоємці — батько Віктора Зарубіна
  • 1974 — Полум'я — Суровцев
  • 1975 — Воєнні сорокові (фільм-вистава)
  • 1975 — На край світу — дядя Вася, батько Сіми
  • 1975 — На ясний вогонь — голова губкому
  • 1975 — Дивитись у очі… — Іван Давиденко
  • 1977 — Ехо в пущі
  • 1977 — Талант — Микола Єгорович жуковський, професор
  • 1978 — Омелян Пугачов — Степан Федулов, отаман
  • 1980 — На початку славних справ (СРСР-НДР) — циган
  • 1980 — Вершник на золотому коні — Катіл-Бадтша
  • 1980 — Юність Петра | Peters Jugend (СРСР-НДР) — циган
  • 1981 — Мужики! — Зубов-старший, батько Павла
  • 1981 — Полин — трава гірка — Григорій Михайлович Жарков, генерал
  • 1982 — Формула світла — Маховиков
  • 1983 — Ураган приходить несподівано — Хоменко
  • 1984 — Той, що йде слідом — батько Олени
  • 1984 — Спадок — Михайло Олександрович Столєтов, генерал
  • 1985 — На крутизні — Терещенко
  • 1986 — Без терміну давності — Роман Кирилович Пайгін
  • 1986 — Постарайся лишитись живим — генерал Архипов
  • 1986 — Прем'єра у Сосновці — Олексій Никифорович, голова колгоспу
  • 1986 — Скакав козак через долину — Лукич, міліціонер
  • 1987 — Сурейя
  • 1993 — Браві хлопці (Україна) — майор Костянтин Чередниченко
  • 1993 — Дідусь хороший, але… Не каже куди сховав гроші — генерал Антонов

ПосиланняРедагувати