Глєбов Петро Петрович
Глє́бов Петро́ Петро́вич (рос. Глебов Пётр Петрович; 14 квітня 1915 — 17 квітня 2000) — російський радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1981).
| Глєбов Петро Петрович | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Народився |
14 квітня 1915 Москва | |||||||||||
| Помер |
17 квітня 2000 (85 років) Москва | |||||||||||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||||||||||
| Національність | росіянин | |||||||||||
| Громадянство |
 СРСР | |||||||||||
| Діяльність | актор | |||||||||||
| Роки діяльності | з з 1940 | |||||||||||
| IMDb | nm0322379 | |||||||||||
| Нагороди та премії | ||||||||||||
| ||||||||||||
|
| ||||||||||||
 Глєбов Петро Петрович у Вікісховищі? | ||||||||||||
БіографіяРедагувати
Народився 14 квітня 1915 року в Москві у сім'ї власника кінного заводу Петра Володимировича Глєбова та уродженої дворянки Марії Олександрівни Михалкової. З початком громадянської війни разом з братом відправлений до села Назар'єво поблизу Звенигорода. Згодом переїхав до села Дар'їно.
По закінченні 7-річної школи вступив до меліоративного технукуму, який закінчив у 1940 році. Повернувшись у Москву, вступив до оперно-драматичної студії імені К. С. Станіславського. По закінченні студії у 1940 році прийнятий до Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського.
Учасник німецько-радянської війни у складі зенітно-артилерійського полку, який охороняв від ворожих літаків західний сектор Підмосков'я.
По закінченні війни повернувся до трупи театру, де пропрацював до 1969 року. Будучи провідним актором, брав участь у спектаклях «Три сестри», «Дні Турбіних», «Салемські відьми» та інших.
З 1971 року — актор Театру-студії кіноактора.
У кіно почав зніматись ще у довоєнний час, проте то були епізодичні ролі. Першою головною роллю стала роль Анатолія Прахова у фільмі «Я нічого не пам'ятаю» з кіноальманаху «Родимі плями» (1954). Загальну любов і славу принесла роль Григорія Мелєхова у фільмі «Тихий Дон» (1957—1958). Згодом знявся ще у кількох десятках картин.
Помер 17 квітня 2000 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі.
Нагороди і почесні званняРедагувати
Нагороджений радянськими орденами Леніна (1981), Вітчизняної війни 2-го ступеня (06.11.1985), Червоної Зірки, Дружби народів (1985), російським орденом «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня (2000), медалями.
- Заслужений артист РРФСР (10.02.1959).
- Народний артист РРФСР (1974).
- Народний артист СРСР (07.12.1981).
- Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1983).
- Срібна медаль імені О. П. Довженка (1975, за фільм «Полум'я»).
- Премія за найкращу чоловічу роль Всесоюзного кінофестивалю в Москві (1958, фільм «Тихий Дон»).
ФільмографіяРедагувати
- 1954 — Я нічого не пам'ятаю — Анатолій Прахов
- 1957—1958 — Тихий Дон — Григорій Мелєхов
- 1959—1961 — Піднята цілина — Олександр Онисимович Половцев, осавул
- 1960—1961 — Балтійське небо — Костянтин Гнатович Лунін, майор
- 1962 — Моцарт і Сальєрі — Сальєрі
- 1963 — Іоланта — Ебн-Хакіа
- 1964 — Самотність — Петро Сторожев
- 1964 — Царська наречена — Іван Грозний
- 1966 — А тепер судді… — Іларіон Гроза
- 1967 — Вони живуть поруч — Корабльов
- 1969 — Непідсудний — Петро Петрович Самойлов
- 1969 — Серце Бонівура — Микола Караєв, ротмістр
- 1970 — Морський характер — Яків Іванович Архипов, полковник
- 1970 — Про друзів-товаришів — Віталій Олександрович Глазьєв, керівник змовників
- 1971 — Фронт, що кочує — Петро Юхимович Щетинкін, командарм
- 1971 — Смертний ворог — Влас Тимофійович, мельник
- 1972 — Невідомий, якого знали всі — Олексій Савчук
- 1972 — Випадкова адреса — Іван Куприянович, бригадир
- 1973 — Зарево над Дравой | Zarevo nad Drava | Зарево над Драва (Болгарія)
- 1974 — Ось такі історії — Савін, інвалід війни
- 1974 — Спадкоємці — батько Віктора Зарубіна
- 1974 — Полум'я — Суровцев
- 1975 — Воєнні сорокові (фільм-вистава)
- 1975 — На край світу — дядя Вася, батько Сіми
- 1975 — На ясний вогонь — голова губкому
- 1975 — Дивитись у очі… — Іван Давиденко
- 1977 — Ехо в пущі
- 1977 — Талант — Микола Єгорович жуковський, професор
- 1978 — Омелян Пугачов — Степан Федулов, отаман
- 1980 — На початку славних справ (СРСР-НДР) — циган
- 1980 — Вершник на золотому коні — Катіл-Бадтша
- 1980 — Юність Петра | Peters Jugend (СРСР-НДР) — циган
- 1981 — Мужики! — Зубов-старший, батько Павла
- 1981 — Полин — трава гірка — Григорій Михайлович Жарков, генерал
- 1982 — Формула світла — Маховиков
- 1983 — Ураган приходить несподівано — Хоменко
- 1984 — Той, що йде слідом — батько Олени
- 1984 — Спадок — Михайло Олександрович Столєтов, генерал
- 1985 — На крутизні — Терещенко
- 1986 — Без терміну давності — Роман Кирилович Пайгін
- 1986 — Постарайся лишитись живим — генерал Архипов
- 1986 — Прем'єра у Сосновці — Олексій Никифорович, голова колгоспу
- 1986 — Скакав козак через долину — Лукич, міліціонер
- 1987 — Сурейя
- 1993 — Браві хлопці (Україна) — майор Костянтин Чередниченко
- 1993 — Дідусь хороший, але… Не каже куди сховав гроші — генерал Антонов