Глядки (Тернопільський район)

Гля́дки — село в Україні, у Тернопільській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району. Діють бібліотека і фельдшерсько-акушерський пункт.

село Глядки
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Тернопільська міська громада
Основні дані
Засноване	1585
Населення	213
Територія	0.970 км²
Густота населення	280.41 осіб/км²
Поштовий індекс	47251
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°40′02″ пн. ш. 25°28′23″ сх. д.
Водойми	Серет
Місцева влада
Адреса ради	46001,м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5
Карта
Глядки
Глядки
Мапа
Глядки у Вікісховищі

Підпорядковане Чернихівській сільраді (до 2018). Населення — 213 осіб (2014).

Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

Історія

Поблизу Глядок виявлено різночасові археологічні пам'ятки. Найбільше стоянок кам'яної доби — пізнього палеоліту та мезоліту, а також давньоруських поселень XII—XIII ст.

У давні часи хоронили його від ворожих нападів неприступна смуга забагнених сіножатей над річкою, а з другого боку — густий, важкопрохідний ліс. З узгір'я можна було бачити всю околицю на кільканадцять кілометрів, і, здається, від слова «глядіти» пішла назва села Глядки. За переказами, поблизу села в 1649 році точилися великі бої між військами гетьмана Хмельницького і поляками, пов'язані з облогою Збаража і боями під Зборовом (село Глядки лежало на Кучманському шляху між Збаражем і Зборовом). Як свідок цих давніх боїв збереглася могила на глядецьких полях, яку називали «Хмелиськом». Про неї були записки у ґрунтово-катастральних книгах. Під час І світової війни там знову проходили великі бої, поля були перекопані окопами і переорані гранатами, зникла й могила. Тоді була спалена стара церква Св. Миколая, пам'ятник давньої архітектури, збудована 1764 року з тесаних масивних брусів дерева, в'язаних навхрест, з більшими виступами по кутах, з дерев'яними кілками замість цвяхів. Відбудова знищеного села почалася аж після закінчення війни, силами селян.

У давніших часах громада с. Глядки творила самостійну парафію. Але згодом прилучено її спочатку до парафії с. Висипівці, а відтак — до парафії с. Чернихів. На переломі XIX і XX ст. парохом Чернихова, Глядок і Плесковець був о. Іван Гарматій, який займався також громадською працею. За його часів постала читальня «Просвіти», позичкова каса, крамниця. В 1907 році засновано товариство «Січ». Під час визвольної війни багато глядецької молоді стало в ряди УГА (Г. Карачко не повернувся). Тривалий час у селі не було школи, дітей навчав взимку приватний учитель. У 1890 році відкрили початкову школу. До 1936 навчання провадилось українською мовою і вчителями були українці. Тоді польська влада перемінила школу на польську і надала вчителя поляка, а в 1939 вибудувала шкільний будинок, бо досі школа приміщувалась у громадському домі разом з іншими установами. У 1922 році побудовано нову церкву і Народний дім. У 1923 році засновано кооперативу «Віра», відновлено читальню «Просвіти». За допомогою односельчан в Америці і лісничого Левандовського село збудувало гарний дім з великою театральною залою та приміщеннями для бібліотеки, кооперативи, молочарні, «Рідної школи», «Сільського господаря» тощо. При читальні працював театральний гурток. В околицях села боротьба ОУН-УПА точилася аж до початку 1950-х років. У лісах було багато криївок, тут неодноразово зупинялись сотні УПА, зокрема «Бурлаки» та «Рубачі». Через підпілля та повстанський рух пройшло 18 вихідців з Глядок, багато людей було виселено та репресовано. За радянських часів Глядки належали до сільради і колгоспу в Чернихові. Сьогодні тут діє початкова школа, клуб, бібліотека, ФАП. Сьогодні Глядки відомі в області і підвищеною зацікавленістю до його земель, що лежать на березі Івачівського водосховища та мають чималу рекреаційну цінність.

Релігія

• Церква Святого Миколая (1922, УГКЦ).

Пам'ятники

Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини, насипано символічну могилу воякам УПА (1990).

Населення

У 1832 році в селі налічувалось 386 мешканців; у 1880—486, з них: 458 греко-католиків, 18 латинників, 10 євреїв; у 1890 ~ 714 жителів: 654 греко-католиків, 35 католиків, 25 євреїв; у 1910—797 мешканців; у 1931—692 жителів; у 2007 році — 258 мешканців та 127 хат.

Література

• Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.