Відкрити головне меню

Герць (герець) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель; боротьба думок, поглядів.

Зміст

Козацький герцьРедагувати

 
«Виклик». Запорожці викликають ворога на герць. Картина Антона Кандаурова

Група відчайдухів та сміливців серед запорізьких козаків перед боєм виходила зі строю та наближалася до супротивника ближче ніж на відстань пострілу рушничниці і починали лайкою або жестами знущатись і кепкувати над ворогом, доводячи його до люті та сказу викликаючи напруженість і знервованість у лавах ворога. Часто при цьому наражаючі себе на рушнично-гарматний вогонь, що інколи призводило до загибелі сміливців.

Враховуючи специфіку козацького війська, зі своєрідною формою військової дисципліни і відсутністю писаних статутів, дана військова традиція була винятково їх характерною ознакою. Так, наприклад, поляки, татари та інші вороги запорізького козацтва герця не мали та подібні акції не практикували.

Проте окрім кепкування над супротивником на герць покладалися також й інші практичніші завдання. Герць виконував також функції бойового розвідувального дозору в сучасному розумінні. Козаки часом також зустрічали авангард супротивника і на місці давали йому відсіч.

Приклади герцюРедагувати

ЛітератураРедагувати

Герць згадується у народних думах, художній та історичній літературі:

  • Гей, нумо, хлопці, до зброї! На герць погуляти, слави здобувати! (запорозький марш).[2]
  • Тоді будеш, вражий ляше, вдачею хвалиться, коли спробуєш зі мною та й на герці биться (дума).
  • Завзятий, як перець, поки не вийде на герець (М. Номис).[3]
  • Благословляю тебе на герці погуляти (Микола Костомаров «Історичні монографії та дослідження»).[4]
  • Підіймай шаблю, виходь на герць! (Михайло Старицький «Богдан Хмельницький»).[5]
  • Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць (Володимир Сосюра).
  • «Воріженьки» таки були милі й безобидні, а війни, власне, ніякої й не було, був тільки «герць», така парада, гулянка. «Козаченьки» йшли на «герць погуляти» з «воріженьками» (Іван Багряний «Огненне коло»).[6]
  • Про тих хлопців, що не пройшли випробування до двадцяти п'яти років, помалу забували: вони ставали безіменними землевласниками, що не спромоглися стати на герць і сказати «все або ніщо» (Стівен Кінг «Шукач» у перекл. Олени Любенко).
  • День скінчився словесними герцями (Яків Качура).

Історична розвідка Олени Апанович «Герць паперових лицарів» присвячена поширенню серед запорожців картярської забави.[7]

У кінематографіРедагувати

Сцени герцю час від часу відтворюються в кінофільмах про козацький період історії України:

Інтернет-видання ProUA у статті під заголовком «Проти Бульби на герць послали Хмельницького» протиставляє російському агітпропу «Тарас Бульба» український фільм «Богдан Зиновій Хмельницький».[8]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Костомаров Н. Историческія монографии и изследования Николая Костомарова — Тип. А. Траншеля, 1870. — Т. 9–11. — С. 201.
  2. Шаповал І. Слідами запорожців
  3. Герць на укрліт.орг
  4. Костомаров Н. И. Историческія монографіи и изслѣдованія. — СПб.: Изд. Об-ва для пособия нуждающимся литераторам и ученым, 1906. — Т. 19–21. —С. 743.
  5. Старицкий М. П. Богдан Хмельницкий: Перед бурей. — К.: Молодь, 1963. — Т. 1. — С. 463 // Богдан Хмельнитский: историческая трилогия.
  6. Іван Багряний. Огненне коло. — Новий Ульм, 1953.
  7. Олена Апанович. Герць паперових лицарів. Архів оригіналу за 23 липень 2012. Процитовано 23 липень 2012. 
  8. Рудницький Ю. Проти Бульби на герць послали Хмельницького // ProUA: Web. — 29.05.2009.