Ловцький Герман Леопольдович

(Перенаправлено з Герман Любецький)

Герман Леопольдович Ловцький (нім. Hermann Lowtzky, ім'я при народженні — Герш Липович Ловцький; 4 серпня 1871, Кам'янець-Подільський, Подільська губернія — 8 грудня 1957, Цюрих, Швейцарія) — композитор, музикознавець, літературний і художній критик.

Ловцький Герман Леопольдович
Основна інформація
Дата народження 4 серпня 1871(1871-08-04)
Місце народження Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Дата смерті 8 грудня 1957(1957-12-08) (86 років)
Місце смерті Цюрих, Швейцарія
Професії композитор
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова

Життєпис ред.

Народився у Кам'янці-Подільському в сім'ї великого комерсанта і мануфактурника, купця першої гільдії Липи Абрамовича Ловцького, який у тому ж році заснував посудне підприємство, а згодом відкрив його філії у різних містах Південно-Західного краю і в 1887 році перевіз сім'ю до Києва[1][2]. «Берлінський посудний магазин Л. А. Ловцького» розміщувався у будинку Фоломіна на Подолі на розі Олександрівської та Борисоглібської вулиць, спеціалізуючись на торгівлі посудом, лампами, дзеркалами, карнизами і іншим загальногосподарським приладдям[3][4]. Брат шахіста Мойше Ловцького; інший брат — Яків Леопольдович (Яків-Іде Липович) Ловцький (1859-?) був лікарем в Одесі[5][6] і при страховому товаристві у Білій Церкві.

У 1889 році закінчив Кам'янець-Подільську губернську чоловічу гімназію[7]. Закінчив юридичний факультет Лейпцизького університету. З 1898 року одружений на сестрі філософа Лева Шестова Фані Ісаківні Шварцман, яка стала згодом психоаналітиком[8].

У 1903 році закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції; відвідував класи контрапункти та гармонії М. А. Римського-Корсакова[9]. Навчався також у Паризькій консерваторії у Габрієля Форе. Жив у Берні, де його дружина навчалася на філософському відділенні місцевого університету; у 1914—1921 роках — у Женеві. З січня 1922 року по грудень 1933 року жив у Берліні, згодом оселився у Парижі. У 1936 році разом з Левом Шестовим уперше відвідав Палестину, а в 1939 році переїхав до Єрусалиму. За рік до смерті, 11 вересня 1956 року, переїхав з дружиною до Цюриху[10].

У 1921 році заснував і став головою російського музичного товариства «Співдружність імені Глінки» у Берліні. Публікував есе філософського характеру, музичну, літературну та художню критику в «Останніх новинах», «Сучасних записках», «Новому журналі», «Гранях», «Руле»[11]. Низка статей присвячена російській народній музиці і творчості російських композиторів[12][13]. У 1956—1957 роках закінчив книгу «Лев Шестов у моїх спогадах». Збереглося його листування з М. А. Римським-Корсаковим і О. К. Глазуновим.

Серед творів — опери «Лукреція» (1908, поставлена Київським міським театром у 1910 і 1912 роках, перший виконавець партії Секста Тарквінія — М. Г. Горчаков), «Сукня робить людину» по Г. Келлеру (1920), «Лихо з розуму» за О. С. Грибоєдовим (1920-ті роки), «Весілля Моцарта» (1932); балет-пантоміма «Красочки» по О. М. Ремізову (1912); фортепіанне тріо Op. 2.[14]. Написав сценарії до музичних фільмів «Місячна соната» (про Л. Бетховена) і «Романтичні ночі» (про Ф. Шопена, 1934).

Нотні видання ред.

  • Trio en fa dièse mineur pour piano, violon et violoncelle: op. 2. Belaieff, 1905.
  • Лукреція: Музична драма на 2 дії (3 картинках). Німецький текст Валер'яна Торніуса (Valerian Tornius) і Германа Ловцкого. Lucretia: Musikdrama in zwei Aufzügen (drei Bildern). Лейпциг: Брейткопф і Гертель (Breitkopf & Härtel), 1910.

Література ред.

  • Л. Г. Барсова. Нєізвєстний Г. Л. Ловцький з-поміж відомих імен: до 160-річчя Миколи Римського-Корсакова. СПб: СПбГАТІ, 2004.
  • Г. Л. Ловцький. Музика і діалектика // Муз. академія. — 1997. — № 2. — С. 147—148.
  • פֿאַרן אָפּשייד (Ефраїм Скляр на слова Лейба Яффі, з присвятою Герману Ловцькому). St. Petersburg: Gesellschaft für jüdische Volksmusik, 1914.[15]
  • Hermann Lowtzky. Leo Schestow. Archiv für systematische Philosophie und Soziologie, Bd. 29, Heft 1/2, ss. 70-7, 1925.
  • Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Dostojewski und Nietzsche // Kant-Studien. 1928. № 33. S. 411—412.
  • Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Tolstoi und Nietzsche // Kant-Studien. 1928. № 33. S. 410—411.
  • Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Potestas clavium (Die Schlüsselgewalt) // Kant-Studien. 1929. № 34. S. 228—229.
  • Ловцький Г. Л. М. А. Римський-Корсаков. Джерела його творчості.[Архівовано 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Сучасні записки. 1921. Кн. VI. С. 92-111.

Примітки ред.

  1. Герман Ловцкий «Лев Шестов по моим воспоминаниям». Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 16 жовтня 2021.
  2. Матеріалы к исторіи русской контр-революціи: Погромы по оффиціальным документам (стр. 287). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  3. «Берлинский посудный магазин Л. А. Ловцкого». Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 28 травня 2014.
  4. Е. Ф. Турау «К истории киевского погрома». Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  5. Еврейская улица. От улицы Осипова до улицы Пушкинской. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  6. Университетские известия Киевского университета св. Владимира. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  7. Каменец-Подольская губернская мужская гимназия, выпускники 1889 года. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 16 жовтня 2021.
  8. Н. Л. Баранова-Шестова Фаня и Герман Ловцкие. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  9. Российская еврейская энциклопедия. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  10. Дом-музей Марины Цветаевой. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  11. Владимир Хазан «Исцеление для неисцелимых: Эпистолярный диалог Льва Шестова и Макса Эйтингона». Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  12. Русская музыка в Берлине. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  13. Доклад Г. Л. Ловцкого. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  14. Шаблон:Отечественные певцы 1750-1917
  15. Ephraim Skliar; Leib Jaffe [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]: Herrn Hermann Lowtzky gewidmet.