Герасим (Добросєрдов)
Єпископ Герасим (в світі Георгій Іванович Добросєрдов, при народженні Попов; 7 листопада 1809 (26 жовтня), село Бєльськ, Іркутська губернія — †6 липня 1880(24 червня, Астрахань) — ректор Харківської духовної семінарії. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), єпископ Астраханський та Єнотаєвський.
| Єпископ Герасим | ||
 | ||
| Світлина. 60-70 XIX ст. | ||
| ||
|---|---|---|
| 8 грудня 1877 — 24 червня 1880 | ||
| Церква: | Російська православна церква | |
| Попередник: | Хрісанф Ретивцев | |
| Наступник: | Євгеній (Шерешило) | |
| ||
| 26 січня 1866 — 8 грудня 1877 | ||
| Попередник: | Феофіл Надеждін | |
| Наступник: | Серафим Протопопов | |
| ||
| 24 червня 1865 — 26 січня 1866 | ||
| Попередник: | Іоіль Возьмитянін | |
| Наступник: | Аполлос Бєляєв) | |
| ||
| 13 січня 1864 — 24 червня 1865 | ||
| Попередник: | Леонтій (Лебединський) | |
| Наступник: | Веніамін Карелін | |
| ||
| 10 березня 1863 — 13 січня 1864 | ||
| Попередник: | Феофілакт Губин | |
| Наступник: | Аполлос Бєляєв | |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Георгій Іванович Добросердов Попов | |
| Народження: | 26 жовтня (7 листопада) 1809 село Бєльськ, Балаганський округ, Російська імперія тепер Іркутська область | |
| Смерть: | 24 червня (6 липня) 1880 (70 років) Астрахань | |
| Похований: | Успенський собор в Астрахані | |
| Священство: | 12 квітня 1836 | |
| Чернецтво: | 1 березня 1845 | |
| Єп. хіротонія: | 10 березня 1863 | |
|
Нагороди: | ||
  | ||
Канонізований Російською православною церквою як святитель, пам'ять 10 червня у день Собору Сибірських святих.
Життєпис
ред.Народився в сім'ї причетника Івана Прокоповича Попова.
Закінічив Іркутське духовне училище, там отримав прізвище Добросєрдов, за те, що не виказав начальству, архімандриту Миколаю, своїх сокурсників, які знущалися над ним[2]. Одним із його наставників в училищі був семінарист Іоанн Попов, майбутній святитель Інокентій Веніамінов.
Після закінчення духовного училища, поступив до Іркутської духовної семінарії. Під час навчання мріяв про життя в пустині, почав юродствувати і був на деякий час поміщений в будинок нагляду за убогими.
1831 — під час навчання був призначений місіонером, направлений для проповіді християнства серед бурятів.
25 липня 1832 — закінчив семінарію, був призначений вчителем Іркутського духовного училища.
29 січня 1836 — одружився, 12 квітня того ж року була хіротонія в ієрея і призначений в іркутський приход.
1841 — став вдівцем. Поступає до Санкт-Петербурзька духовна академія.
1 березня 1845 — зачислений до академії, на останньому курсі прийняв чернечий постриг з іменем Герасим, на честь преподобного Герасима Йорданського).
23 вересня 1845 — закінчив академію, був призначений вчителем Тверської семінарії.
1846 — переведений до Казанської духовної семінарії на посаду інспектора.
1 жовтня 1846 — зведений в сан ігумена.
16 квітня 1849 — ректор Казанської духовної семінарії у Ставрополі, 12 травня того ж року зведений в сан архімандрита.
25 жовтня 1850 — ректор Симбірської духовної семінарії.
8 вересня 1855 — ректор Харківської духовної семінарії, водночас настоятель Курязького преображенського монастиря.
12 березня 1860 — ректор Калузької духовної семінарії, настоятель Лихвинського Покровського монастиря.
10 березня 1863- хіротонія в єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії.
1864- переведений у вікарії Санкт-Петербурзької єпархії з титулом єпископ Ревельський.
24 червня 1865 — єпископ Ладозький, вікарій тієї ж єпархії.
26 січня 1866 — призначений єпископом Самарським та Ставропольським.
8 грудня 1877 — переведений до астраханської катедри.
В Астрахані заснував єпархіальний будинок для бідних із духовного звання, пізніше там був заснований дитячий притулок.
Помер 24 червня 1880, похований в крипті Астраханського Успенського собору.
Канонізація
ред.У 1984 святитель Герасим був прославлений для загально церковного почитання у складі Собору Сибірських святих. 17 квітня 2005 мощі святителя Герасима були відкриті, підняті із крипти і поставлені в Успенському соборі для поклоніння.
Нагороди
ред.- Орден Святої Анни 1-й и 2-й ступені;
- Орден св.. Володимира 2-й та 3-й степені;
- Орден князя Данила I 1-го ступеню (Чорногорія) — за матеріальну допомогу чорногорцям під час війни з Туреччиною.
Примітки
ред.- ↑ а б Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
- ↑ Шереметевский В. В. Герасим (Добросердов) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Джерела
ред.- (рос.) Герасим Добросєрдов [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]