Іркутська духовна семінарія

Іркутська духовна семінарія — середній навчальний заклад Іркутської єпархії Відомства православного сповідання Російської імперії для підготовки церковно- і священнослужителів. Перший навчальний заклад у Східному Сибіру.

Іркутська духовна семінарія
Irkutsk seminary.jpg
Дата заснування 5 квітня 1780
Конфесія православ'я
Церква Відомство православного сповідання Російської імперії
Юридична адреса Іркутськ, вул. Польських повстанців

ІсторіяРедагувати

У 1779 указом Святійшого Синоду та імператриці Катерини II було ухвалене рішення про відкриття семінарії в Іркутську.

5 квітня 1780 семінарію відкрив єпископ Іркутський Михаїл Миткевич. Семінарія готувала священників і місіонерів для Східного Сибіру. Серед предметів у семінарії вивчали східні мови — китайську, маньчжурську, монгольську, а також мови й діалекти сибірських і північних народностей.

Випускники семінарії допомагали тубільцям створювати свої абетки. Укладали розмовники. Проводили широку видавничу діяльність, нерідко друкуючи книги мовами і діалектами сибірських народів.

У 1790 для семінарії збудували спеціальне приміщення неподалік архієрейського будинку на березі Ангари. В цьому ж будинку розмістилося і повітове духовне училище. Ректорами духовної семінарії переважно були настоятелі Іркутського Вознесенського монастиря.

У 1846 для семінарії збудували нову двоповерхову будівлю на Успенській площі. З 1866 при семінарії почала діяти недільна школа.

У 1912 при Іркутській духовній семінарії відкрилося церковно-історичне товариство, метою якого було здійснювати пошуки, обстеження і зберігання пам'яток церковної старовини та історії в Іркутській губернії.

У 1916 вирішувалося питання про заснування в Іркутську вищого духовного навчального закладу, Іркутської духовної академії[1].

Семінарія була закрита в 1919.

РекториРедагувати

Відомі випускникиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Народное образование в Иркутске. Духовная семинария. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 19 березня 2020. 
  2. Священномученик Ефрем, епископ Селенгинский. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 19 березня 2020. 
  3. Григорие-Бизюков монастырь Херсоно-Одесской епархии в 1918—1921 гг.: святые насельники и преподаватели. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 19 березня 2020. 
  4. Духовенство и книга. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 березня 2020. 
  5. Земля Томская. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 19 березня 2020. 
  6. Восточно-Сибирская Правда. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 березня 2020. 
  7. Венедикт Григорьевич Дубов, на сайте ХГУ. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 13 січня 2013.