Геолого-мінералогічний музей Дніпровської політехніки

Геолого-мінералогічний музей НТУ "Дніпровська політехніка" (1901 р. - наші дні) - фаховий і один з найдавніших в Україні геолого-мінералогічний музей.

Геолого-мінералогічний музей Дніпровської політехніки

З історії музею ред.

Музей функціонує з початку ХХ ст. при кабінеті мінералогії, а з 19.08.1935 є самостійним підрозділом НТУ "Дніпровська політехніка". Під час Другої світової війни у перші ж дні окупації міста музей був майже повністю знищений.[1] Відновлення музею проходило одинадцять повоєнних років Через це він став доступний для відвідування лише у 1955.

Сучасний стан музею ред.

Станом на 2016 музей включає відділи:

Особливо цінні експонати цього відділу: уламок кристалу берилу з пегматитів Волині вагою 7,75 кг та розмірами 18х14 см; жеода аметисту з штату Мінас-Жерайс (Бразилія);зросток кристалів антимоніту довжиною до 35 см (що є унікальним явищем для цього мінералу) і вагою понад 8 кг з о. Сікоку (Японія). Це найдавніший експонат сучасного музею (придбаний ще до 1917)

Особливо цінні експонати цього відділу: скам’янілі рештки кінцівок динозавра з пустелі Гобі (Монголія), відбитки та внутрішні ядра амонітів і двостулкових молюсків великих розмірів, кістки ссавців четвертинного періоду, скам’янілі стовбури дерев кам’яновугільного та палеогенового періодів.

Особливо цінні експонати цього відділу: кімберліти з багатьох алмазоносних трубок Якутії – Саха, колекція метеоритів. Одним з найкрасивіших експонатів музею є сувенір “Замок”, виготовлений з агальматоліту (пагодиту) та гагату. Це дарунок студентів з Китаю.

Виставочна експозиція налічує близько 3 тис. експонатів, займає зал площею більше 350 м2, розташована в 44 вітринах та на 45 окремих подіумах і тумбах. Музей щорічно відвідують до 5 тис. студентів вищих навчальних закладів; учнів шкіл, ліцеїв та гімназій; представників підприємств та організацій; учасників наукових конференцій, семінарів та симпозіумів.

Див. також ред.

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. Від колекції довоєнного музею, яка нараховувала близько 20 тис. експонатів, вдалося зберегти менше 10 зразків.

Література ред.