Відкрити головне меню

Гайнріх Ламмаш (нім. Heinrich Lammasch; 21 травня 1853, Зайтенштеттен, Австрійська імперія — 6 січня 1920, Зальцбург, Австрія) — австро-угорський і австрійський державний і громадський діяч, останній міністр-президент Цислейтанії. Видатний юрист, фахівець з кримінального, державного і міжнародного права. Був відомий як переконаний пацифіст і прихильник нейтралітету Австрії.

Гайнріх Ламмаш
нім. Heinrich Lammasch
Гайнріх Ламмаш
28 жовтня 1918 — 11 листопада 1918
Попередник: Макс Гусарек фон Гейнлейн
Спадкоємець: посаду скасовано
 
Освіта: Віденський університет
Народження: 21 травня 1853(1853-05-21)
Зайтенштеттен, Австрійська імперія
Смерть: 6 січня 1920(1920-01-06) (66 років)
Зальцбург, Австрія
Громадянство: Австрія

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

Кар'єра до Першої світової війниРедагувати

Народився в Зайтенштеттені, в сім'ї нотаріуса Гайнріха Ламмаша (1823-1865) і Анни з Шауенштайнів (1829-1891). Незабаром після народження сина сім'я переселилася в Вінер-Нойштадт, а потім до Відня. Вивчав юриспруденцію в Віденському університеті. У 1876 отримав ступінь кандидата юридичних наук. Кілька місяців провів у Німеччині, Франції та Великій Британії. З 1879 — доцент юридичного факультету Віденського університету, фахівець з кримінального права. З 1882 — професор. У 1885 запрошений завідувачем кафедри кримінального права, філософії права та міжнародного права Інсбрукського університету. У 1889 повернувся на роботу до Віденського університету. Сфера головних наукових інтересів Ламмаша — догматика кримінального права, право видачі та право притулку.

У 1899 і 1907 консультант австро-угорської делегації на Гаазьких мирних конференціях. З 1899 член Постійної палати третейського суду в Гаазі, брав участь у вирішенні міжнародних суперечок. Тричі обирався головою Палати. Був юридичним консультантом ерцгерцога Франца-Фердинанда. У 1899 запрошений імператором Францем-Йосипом в Палату панів (Heerenhaus) парламенту Цислейтанії. У 1906-1912 працював над проектом нового австрійського кримінального права (який, проте, не був затверджений). Проявив себе як помірний консерватор, виступав проти загального виборчого права, введеного в Цислейтанії в 1907.

ВійнаРедагувати

Перед війною виступав за розрив союзу з Німеччиною і зближення з Антантою. Війну спочатку розглядав як оборонну, відкидаючи загарбницькі домагання австро-угорської монархії. Потім був членом руху на захист миру; генеральний штаб вимагав його арешту. Вважав, що після закінчення війни злочини австро-угорської армії проти мирного населення повинні стати предметом міжнародного переслідування.

У липні 1917 розглядався як кандидат на пост міністр-президента.

У жовтні 1917 — лютому 1918 в австро-угорської еліти активно обговорювалася можливість укладення мирної угоди з Антантою, Ламмаш виступав одним з лідерів «партії миру». Взаємодіяв з пацифістською групою, яка склалася навколо підприємця Юліуса Майнля. В опублікованому в 1917 меморандумі, присвяченому міжнародному праву після війни, вимагав створення міжнародної організації, багато в чому перегукуючись з ідеями президента США Вудро Вільсона про створення Ліги Націй. Робив спроби встановити контакти з Вільсоном через швейцарського священика-пацифіста Георга Геррона, однак зазнав невдачі.

«Міністерство ліквідації»Редагувати

27 жовтня 1918 Ламмаш призначений імператором Карлом I міністр-президентом Цислейтанії замість барона Макса Гусарека фон Гейнлейна. Призначенням відомого пацифіста главою уряду Австрія прагнула подати зовнішньому світу сигнал про готовність завершити війну. Віденська газета «Neue Freie Presse» негайно назвала нового міністр-президента «ліквідатором старої Австрії» («Liquidator des alten Österreich»). З 30 жовтня австрійською державою фактично почав керувати інший уряд — сформований Тимчасовими національними зборами Німецької Австрії кабінет Карла Реннера; в інших частинах імперії почали формуватися власні національні органи влади.

9 листопада відрікся від престолу німецький імператор Вільгельм II. У цей самий день уряд Ламмаша провів два засідання, присвячені обговоренню майбутнього державного устрою Австрії, в яких представниками Німецької Австрії були Карл Реннер і Карл Зейц. Передбачалося проголошення імператора нової держави. Однак на наступний день, 10 листопада, Реннер вніс у Тимчасові національні збори пропозицію про проголошення республіки. Ламмаш вступив в переговори з імператором та імператрицею Зітою.

11 листопада оголошено заяву імператора про те, що він «відсторонюється від управління державою» (пізніше Карл стверджував, що зробив заяву під тиском і ні в якому разі не відмовився б на довгий строк від прав суверена). 12 листопада в Австрії проголошена республіка.

Австрійська республікаРедагувати

Після закінчення війни Ламмаш брав участь у виробленні Статуту Ліги Націй. Як експерт брав участь у роботі австрійської делегації при виробленні Сен-Жерменського миру. Виступав за створення незалежної «Східно-альпійської республіки» в Південному Тіролі, на який пред'явила претензії Італія. На противагу руху до об'єднання з Німеччиною виступав за збереження Австрії як нейтральної держави.

У 1920 помер в Зальцбурзі від апоплексичного удару. Одним з небагатьох свідків похорону став Стефан Цвейг, який описав їх як «мізерні і сумні» («ärmlich und traurig»). У 1957 останки Ламмаша перенесені в склеп в Бад-Ішлі.

ТвориРедагувати

  • Grundriss des österreichischen Strafrechts. Duncker & Humblot, Leipzig 1899.
  • Die Fortbildung des Völkerrechts durch die Haager Konferenz. Eigenverlag, Wien 1900.
  • Die Rechtskraft internationaler Schiedssprüche. Aschehoug, Kristiania 1913.
  • Das Völkerrecht nach dem Kriege. Aschehoug, Kristiania 1917.
  • Der Friedensverband der Staaten. Der Neue Geist, Leipzig 1919.
  • Der Völkerverbund zur Bewahrung des Friedens. 1919.
  • Europas elfte Stunde. 1919.
  • Woodrow Wilsons Friedensplan. 1919.
  • Völkerbund oder Völkermord. 1920.

ДжерелаРедагувати

  • Dieter Köberl: Zum Wohle Österreichs. Feuilleton zum 90. Todestag Heinrich Lammaschs. In: Die Furche, Nr. 7/2010, 18. Februar 2010, S. 13. (Online: PDF, 1 S. auf der Website des Austria-Lexikon.)
  • Dieter Köberl: Festschrift zur Enthüllung einer Gedenktafel am Geburtshaus von Heinrich Lammasch in Seitenstetten am 20. April 2008. Hrsg. von: Verein der Altseitenstettner, Stift Seitenstetten, Marktgemeinde Seitenstetten, 2008 (Online: PDF; 901 KB).
  • Gerhard Oberkofler: Neutralität «zum Wohle Österreichs selbst und der Erhaltung des europäischen Friedens». Ein Grundgedanke von Heinrich Lammasch. In: Mitteilungen der Alfred Klahr Gesellschaft, Nr. 3/2005 * * Gerhard Oberkofler, Eduard Rabofsky: Heinrich Lammasch (1853—1920). Notizen zur akademischen Laufbahn des großen österreichischen Völker- und Strafrechtsgelehrten. Archiv der Leopold-Franzens-Universität, Innsbruck 1993.
  • Stephan Verosta: Theorie und Realität von Bündnissen. Heinrich Lammasch, Karl Renner und der Zweibund (1897—1914). Europa-Verlag, Wien 1971.