Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)
На 1-й та 2-й мирних конференціях у Гаазі 1899 та 1907 років відповідно прийнято міжнародні конвенції про закони та звичаї війни, включені до комплексу норм міжнародного гуманітарного права.
Гаазькі конвенції та декларації | |
---|---|
Тип | міжнародний договір |
1-ша Гаазька конференція 1899 року
ред.Скликано за ініціативою імператора Росії Миколи II. Проходила з 18 (6) травня до 29 (17) липня. Брали участь 26 держав (Росія, Османська імперія, Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Франція, Іспанія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Швеція, Данія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Греція, Португалія, Ліхтенштейн, Люксембург, Японія, Китай, Сіам, Персія, США, Мексика). Голова — барон Стааль[1].
Було ухвалено 6 конвенції:
- Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
- Про закони та звичаї сухопутної війни;
- Про застосування до морської війни принципів Женевської конвенції 10 серпня 1864 року, а також 3 декларації:
- Про заборону на п'ятирічний термін метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль чи за допомогою інших подібних нових способів;
- Про невикористання снарядів, що мають єдиним призначенням розповсюджувати задушливі чи шкідливі гази;
- Про невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються в людському тілі[2].
2-га Гаазька конференція 1907 року
ред.Взяли участь 43 держави.
Було прийнято 13 конвенцій:
- Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
- Про обмеження під час застосування сили під час стягнення за договірними борговими зобов'язаннями;
- Про початок воєнних дій;
- Про закони та звичаї сухопутної війни[3];
- Про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни[4];
- Про положення неприятельських торговельних суден за початку воєнних дій;
- про перетворення торговельних суден на військові судна;
- Про постановку підводних мін, що автоматично вибухають від торкання[5];
- Про бомбардування морськими силами під час війни;
- Про застосування до морської війни начал Женевської конвенції (у подальшому замінена Женевською конвенцією 1949 року);
- Про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні[6];
- Про заснування Міжнародної призової палати (не набрала чинності);
- Про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни[7].
Також ухвалено декларацію:
- Про заборону метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль.
Примітки
ред.- ↑ Царствование Николая II/С. С. Ольденбург.-М: АСТ: Астрель,2008 ISBN 978-5-271-20683-2, стор. 116
- ↑ Декларація про невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Конвенція про закони та звичаї сухопутної війни. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Гуманітарне право. Конвенція про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Конвенція про постановку мін, що автоматично вибухають. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Конвенція про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ Конвенція про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
Література
ред.- О. В. Задорожній. Гаазькі конвенції з міжнародного гуманітарного права // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Посилання
ред.- Закони та звичаї війни [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.