Генрик Томаш Рейман (пол. Henryk Tomasz Reyman; нар. 28 липня 1897, Краків, Австро-Угорщина — пом. 11 квітня 1963, Краків, Польща) — польський футболіст, виступав на позиції нападника у краківській «Віслі» та національній збірній Польщі, тренер збірної Польщі. Підполковник Війська Польського. Старший брат Яна — також футболіста.

Ф
Генрик Рейман
Генрик Рейман
Генрик Рейман
Генрик Рейман (другий ліворуч) у футболці
польської збірної на ОІ 1924 року
Особисті дані
Повне ім'я Генрик Томаш Рейман
Народження 28 липня 1897(1897-07-28)
  Краків, Австро-Угорщина
Смерть 11 квітня 1963(1963-04-11) (65 років)
  Краків, Польща
Поховання Раковицький цвинтар
Зріст 178 см
Громадянство Польща Польща
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1908—1910
1910—1914
«Полонія» (Краків)
«Вісла» (Краків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1914—1933 /Польща «Вісла» (Краків) 149 (128)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1922—1931 Польща Польща 9 (5)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1945—1947
1956—1957
1957—1963
1957—1959
Польща Польща
Польща Польща
Польща ОЗПН (Краків)
Польща Польща
Звання, нагороди
Нагороди
Офіцер ордена Корони Румунії Медаль Незалежності золотий хрест Заслуги срібний Хрест заслуги Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Пам'ятна медаль за війну 1918-1921

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Генрик Томаш Рейман
Henryk Tomasz Reyman
Ім'я при народженніпол. Henryk Tomasz Reyman
Народження28 липня 1897(1897-07-28)[1]
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[2]
Смерть11 квітня 1963(1963-04-11)[1] (65 років)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна Республіка Польща
Вид збройних силсухопутні
Рід військпіхота
ОсвітаJan III Sobieski High School in Krakówd
Званняпідполковник
Формуванняцісарська та королівська
армія
,
Військо Польське
Командуваннякомандир батальйону піхоти
Війни / битвиПерша світова війна,
Польсько-радянська війна,
Друга світова війна
(Польська кампанія)
Нагороди
Офіцер ордена Корони Румунії Медаль Незалежності золотий хрест Заслуги срібний Хрест заслуги Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Пам'ятна медаль за війну 1918-1921

Життєпис

ред.
 
Рейман у футболці «Вісли» (Краків) — чемпіона Польщі 1927, стоїть перший праворуч

Закінчив III гімназію імені короля Яна ІІІ Собеського в Кракові[3]. Під час першої світової війни воював у лавах австрійської армії. Після навчання був направлений на італійський фронт, де воював з 1 березня 1915 по 31 грудня 1916 року. З 1 січня 1917 по 10 вересня 1918 також воював на італійському фронті[3]. Під час боїв на італійському фронті двічі отримував поранення. 1 квітня 1917 року отримав звання підпоручника[3]. У листопаді 1918 року вступив до Війська Польського. У 1918—1921 роках брав участь у польсько-більшовицькій війні, учасник польсько-українських боїв за Східну Галичину, а також воював під час першого та третього Сілезького повстань. Також брав участь у плебісцитній кампанії в Спиші й Олаві. За бойові заслуги відзначений Хрестом Хоробрих[3]. 3 травня 1926 року був призначений капітаном згідно зі старшинського звання від 1 липня 1925 у 223 відділенні корпусі офіцерів піхоти[4]. 26 квітня 1928 року переведений з 20-го піхотного полку в Кракові до 5-го піхотного полку легіонів у Вільно[4][5]. 28 січня 1931 року його перевели до 5-го окружного управління фізичної культури і військової підготовки в Кракові[4]. Проте вже через два місяці був переведений до Центрального інституту фізичного виховання у Варшаві[4][6]. 28 червня 1933 року його перевели у 18-й піхотний полк у Скерневичах[4][7]. До 1936 року служив у гарнізоні в Скерневичах[8]. У березні того ж року його підвищили до спеціальності офіцера піхотни корпусу. Незадовго до початку Другої світової війни і під час оборонної війни 1939 року він командував 1-м батальйоном 37-го піхотного полку Кутна. 20 вересня був поранений у битві на Бзурі. Потрапив до лікарні в Раві-Мазовецькій. У зв'язку з рішенням нацистського суду, застосованого до нього від 1940 року, засуджений до смертної кари в Кракові Бенедиктинами та власністю сім'ї Тарновських у Дикові[джерело?][3].

Спортивна кар'єра

ред.

У 1910—1933 роках виступав у «Віслі» (Краків), де в 1927—1934 роках забив 109 м'ячів у чемпіонаті. Декілька разів обирався капітаном профспілки (від чоловічої збірної Польщі з футболу). У 1924 році був капітаном збірної на Олімпійських іграх в Парижі. Почесний член ПЗПН, почесним президент спортивного товариства «Вісла». Будучи тренером національної збірної, він придумав гасло: «Орли, до бою!»[9]. З квітня 1945 року брав активну участь у структурах національного та регіонального спортивного руху. Брав активну участь у відродженні ПЗПН. З 29 червня 1945 року — член правління союзу й водночас його голова. Очолював союз до 30 серпня 1947 року. У 1956—1959 роках знову працював у керівництві ПЗПН. З 22 вересня 1956 по 17 лютого 1957 року був у керівництві союзу. 14 лютого 1959 року очолив ПЗПН. У 1956—1962 роках також був тренером Краківської регіональної футбольної асоціації (КОПЗН). Також працював на посаді віце-президента «Вісли». У 1959 році став почесним членом ПЗПН. Окрім цього отримав також почесне членство й у КОПЗН. Також став почесним президентом краківської «Вісли»[3]. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.

Досягнення

ред.

Командні

ред.

Індивідуальні

ред.
  •   Найкращий бомбардир чемпіонату Польщі (2): 1925 (11 голів), 1927 (37 голів)
  • 1927 — протягом сезону відзначився 37-а голами
  • 1927 — перший гравець в польському чемпіонаті, який відзначився 5-а голами в одному матчі (у воротах «Варшавянки»)

Пам'ять

ред.

З 1972 року його ім'я носить одн з вулиць Кракова (прилегла до стадіону «Вісла»)[3]. З 2006 року його іменем названо Муніципальний стадіон Кутна. 23 січня 2008 року маіська рада Кракова вирішила, що стадіон «Вісла Краків» буде носити його ім'я. У червні 2009 року Мирослав Шимковяк, Марек Конечни та Томаш Франковський заснували 21-у футбольну академію в Кракові імені Генрика Реймана[10].

Ордени та відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. 90minut.pl — 2003.
  3. а б в г д е ж Wryk, 2015.
  4. а б в г д Nr.
  5. а б Rocznik Oficerski, 1928.
  6. а б Rocznik Oficerski, 1932.
  7. Lista, 1933.
  8. Jagiellońska, 1933.
  9. Andrzej Gowarzewski: BIAŁO-CZERWONI. 1921—2018, Wydawnictwo GiA, Katowice 2017, s. 49.
  10. AP 21 (пол.). www.ap21.pl. Архів оригіналу за 19 квітня 2011. Процитовано 23 листопада 2017.
  11. M.P. 1933 nr 258 poz. 276. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 28 грудня 2018.

Література

ред.
  • Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 22 березня 2018.
  • Rocznik Oficerski 1923. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923. Архівовано з джерела 14 травня 2021
  • Rocznik Oficerski 1924. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1924. Архівовано з джерела 11 травня 2021
  • Rocznik Oficerski 1928. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1928. Архівовано з джерела 2 листопада 2019
  • Rocznik Oficerski 1932. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1932. Архівовано з джерела 2 листопада 2019
  • Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty 1 lipca 1933. — Warszawa : Przegląd Piechoty, 1933. Архівовано з джерела 22 березня 2019
  • Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa. Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty. 5 czerwiec 1935. Dodatek bezpłatny dla prenumeratorów „Przeglądu Piechoty”. — 1935. Архівовано з джерела 28 березня 2019
  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918—1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Ryszard Wryk. Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. — Poznań : Nauka i Innowacje, 2015. — С. 492-493. — ISBN 978-83-64864-22-3.

Посилання

ред.