Відкрити головне меню

Генерал-комісаріати (нім. Generalkommissariate), генеральні округи (нім. Generalbezirke), іноді також генеральні комісаріати[1][2] — адміністративні одиниці, на які було поділено райхскомісаріати, утворені гітлерівцями на окупованих у роки Другої світової війни територіях СРСР. У складі райхскомісаріату «Україна» усього було 6 генерал-комісаріатів:

  • «Волинь–Поділля» — з центром у м. Луцьк, до якого входили Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська (нині Хмельницька) області, а також південні райони Брестської та Пінської області Білорусі (5106 тис. осіб);
  • «Житомир» — із центром у м. Житомир, до якого включено Житомирська обл., північні райони Вінницької обл., а також південні райони Поліської області Білорусі (3027 тис. осіб);
  • «Київ» — з центром у м. Київ, до складу якого входили Київська та Полтавська обл. (3224 тис. осіб);
  • «Миколаїв» — з центром у м. Миколаїв — у складі Миколаївської (без західних районів) та Кіровоградської обл. (3164 тис. осіб);
  • «Дніпропетровськ» — з центром у м. Дніпропетровськ, що охоплював Дніпропетровську і частину районів Запорізької обл. (1384 тис. осіб);
  • «Таврія» — з центром у м. Мелітополь, до якого включено лівобережні райони Миколаївської (нині Херсонської) та Запорізької обл. (бл. 1 млн осіб).

Райхскомісаріат Остланд поділявся на такі генеральні округи:

Влада у генерал-комісаріатах спиралася на т. зв. цивільну окупаційну адміністрацію, до якої входили комісари районів (гебітскомісари), міст (штадткомісари), різного роду уповноважені («зондерфюрери»), їхній апарат, спеціалісти-господарники. Головним інструментом окупаційної політики були органи нацистського терору — підрозділи СС (див. Війська СС), поліцейські батальйони, війська охорони тилу, таємна польова поліція, поліція безпеки СД, а також «українська допоміжна поліція».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. EHRI Project
  2. Генеральний комісаріат Житомир 1942–1943 рр. Архів оригіналу за 16 червень 2015. Процитовано 17 січень 2017. 

Джерела та літератураРедагувати