Геласій Кизицький
Геласій Кизицький (грец. Γελάσιος Κυζικηνός) — візантійський історик, церковний письменник другої частини V столітті. У рукописах, що приписують йому, авторство не вказане. Ім'я автора – Геласій – було зазначено лише у «Бібліотеці» патріарха Фотія I Константинопольського[1].
| Геласій Кизицький | |
|---|---|
| грец. Γελάσιος Κυζικηνός | |
| Народився | V століття |
| Помер | не раніше 475 |
| Місце проживання | Віфінія |
| Країна |
 Візантійська імперія |
| Національність | грек |
| Діяльність | історик церкви, письменник, історик |
| Галузь |
історія церковний письменник |
Біографія ред.
Анонімний автор є сином жерця поліса Кизик. Він писав у римській провінції Віфінія в Малій Азії близько 475 року, щоб довести євтихійцям, що Нікейські отці не вчили монофізитства. Ці подробиці він наводить у своїй передмові[2]. Крім того, про його особистість нічого не відомо.
Праці ред.
Його «Синтагма» або збірка Діянь Першого Нікейського собору досі вважалася роботою жалюгідного упорядника; однак останні дослідження вказують на його певне значення. Вона поділена на три книги[3]: книга I розповідає про життя Констянтина аж до 323 року; книга II Історії собору в тридцяти шести розділах; з книги III опубліковано лише фрагменти.
Вся книга III була відкрита кардиналом Май в Амброзіанській бібліотеці, і її зміст повністю описаний Олером. Можна сказати, що серйозне вивчення джерел Геласія почалося з того, що Тернер ідентифікував довгі уривки, взяті з Руфінуса[4] у книзі II. Повний аналіз джерел[5], зусиллями якого Геласію повернули місце серед серйозних істориків Церкви, якого він був помилково позбавлений, а також надали вагу досі загалом відкинутій ідеї про те, що був офіційний запис Діянь Нікейського собору. Крім того, саме з нього Далматій вивів початкову промову Констянтина, сповідь Осія Кордубського, діалог з Федоном і дев'ять догматичних конституцій, які Гефеле визнав «безперечно підробними».
«Іоанн», на якого посилається Геласій, як про попередника Феодорита, досі не ідентифікований; від нього були отримані опубліковані частини книги III, листи Костянтина до Арія, до церкви Нікомедія та до Феодота, усі з яких є автентичними. Він також доводить, що порівняння листа Костянтина до Тирського синоду, наданого Геласієм і Афанасієм[6], показує, що Геласій дає оригінал, Афанасій — скорочену версію.
Примітки ред.
- ↑ Cf. Günther Christian Hansen, Anonyme Kirchengeschichte (Gelasius Cyzicenus, CPG 6034), de Gruyter, Berlin-New York, 2002.
- ↑ Labbe, II, 117.
- ↑ Labbe, II, 117-296.
- ↑ X, 1-5.
- ↑ Ecclesiastical History of Eusebius of Caesarea, Rufinus (in the Greek version of Gelasius of Caesarea died 395), Socrates Scholasticus, Theodoret, "John" and Dalmatius
- ↑ Apolg, n. 86.
Джерела ред.
- Геласій Кизицький // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
- Wace, Henry (1911). Gelasius (13), an author from Cyzicus. Dictionary of Christian Biography and Literature to the End of the Sixth Century. Процитовано 9 березня 2017.