Відкрити головне меню

Гаї-за-Рудою

село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області.

Гаї́-за-Рудо́ю — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Розташоване на північному сході району.

село Гаї-за-Рудою
Церква святого Юрія
Церква святого Юрія
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Зборівський
Рада/громада Гаї-за-Рудівська сільська рада
Код КОАТУУ 6122681801
Основні дані
Засноване 1648
Населення 820
Територія 2.030 км²
Густота населення 403.94 осіб/км²
Поштовий індекс 47231
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°49′36″ пн. ш. 25°22′48″ сх. д. / 49.82667° пн. ш. 25.38000° сх. д. / 49.82667; 25.38000Координати: 49°49′36″ пн. ш. 25°22′48″ сх. д. / 49.82667° пн. ш. 25.38000° сх. д. / 49.82667; 25.38000
Відстань до
районного центру
32 км
Місцева влада
Адреса ради 47231, Тернопільська обл., Зборівський р-н, с.Гаї-за-Рудою, вул.Гайова, 12
Карта
Гаї-за-Рудою. Карта розташування: Україна
Гаї-за-Рудою
Гаї-за-Рудою
Гаї-за-Рудою. Карта розташування: Тернопільська область
Гаї-за-Рудою
Гаї-за-Рудою

Гаї-за-Рудою у Вікісховищі?

Було центром сільради. Від 2017(?) належить до Залозецької селищної громади. До села належить х. Ковтуни (Гаї-Ковтуни). Розташоване за 32 км від районного центру і 28 км від найближчої залізничної станції Зборів (у с. Млинівці).

Територія — 2,03 кв. км. Дворів — 259. Населення — 817 осіб (2014 р.).

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша писемна згадка — 1785. Перша письмова згадка — 1785 р. Заснували поселення вихідці з Залізців, які в урочищах-гаях заклали сади. Між цими населеними пунктами є розлога улоговина, в якій колись добували руду, а поселення за нею назвали Гаї-за-Рудою. Землі села належали до Золочівського ключа маєтностей Собеських; у 16 ст. передані у власність подільського воєводи Мартина Каменецького.

Після Першої світової війни жителі (були виселені у 1914—1917 рр.) відновили зруйноване село. В УГА служили 18 чоловіків. Серед них: Юліан Баран (р. н. невід.), Пав ло Вівчарик (1895—1978), Михайло Квасницький (р. н. невід.), Василь Матвійків (1876 р. н.), Іван Назарович (1895—1976), Василь Покиданець (1898—1987), Володимир Чехович (1897—1990).

Діяли філії «Просвіти» (голова Михайло Яворський), «Сокола» (голова Петро Хомин) та інших товариств, кооператива «Єдність», цегельний завод, кооператива. Населення до Першої світової війни належало до Залозецької ґміни і до Залозецької парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці.

У 1925 р. збудовано нову школу і Народний дім з читальнею «Просвіти». Від 1938 р. діяла школа з українською і польською мовами навчання.

У 1940 р. більшовики вивезли зі села 8 родин.

Під час Другої світової війни на спиртозаводі Турчина згоріло кілька осіб. У селі діяв осередок Юнацтва ОУН. До Червоної армії мобілізували 24 чоловіки. Одним з борців за свободу був вояк УПА Ярослав Диконтий («Чайка»), який у 1945 р. напав на «стрибків», роззброїв їх і вбив парторга підрозділу НКДБ Бечехамеєва. Могила Я. Диконтія — на цвинтарі в смт Залізці. За участь у національно-визвольній боротьбі репресій зазнали близько 20 осіб.

2000 р. в селі введено в дію нову АТС.

Пам'яткиРедагувати

Є церква святого Юрія (1990—1998), про яку видано брошуру І. Макара, , 4 «фіґури» Матері Божої, 2 «фіґури» Ісуса Христа, хрест на місці зниклої «фіґури».

Насипано символічну могилу воїнам-односельцям — учасникам ІІ світової війни та Борцям за волю України.

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека, клуб, фельдшерський пункт, торгові заклади, фермерські господарства, ПП ім. Т. Шевченка.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Богдан Макар (нар. 1947) — доктор медичних наук,
  • Василь Макар («Турин»; 1915—1944) — станичний, учасник національно-визвольних змагань,
  • Іван Пугач (1931—2009) — педагог, літератор, краєзнавець;
  • Іван Покиданець (1911, на хуторі Ковтуни — 1990) — ткач-килимар, народний майстер України.

ПроживалиРедагувати

  • до 2001 р. проживала Софія Якубовська — рідна сестра шефа штабу воєнної округи «Лисоня» Володимира Якубовського («Бондаренка»).

Офіційний сайт селаРедагувати

ЛітератураРедагувати