Відкрити головне меню
Сорго
Sorghum.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Просові (Panicoideae)
Триба: Andropogoneae
Рід: Сорго (Sorghum)
Moench, 1794
Види
Близько 30, див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sorghum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sorghum
EOL logo.svg EOL: 108216
IPNI: 19032-1
ITIS logo.svg ITIS: 42106
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4557

Со́рго (Sorghum) — рід одно- та багаторічних рослин родини тонконогових (Poaceae), що охоплює до 50 дикоростучих і культурних видів, поширених переважно у тропічних і субтропічних країнах, з яких кілька видів культивуються людиною. Економічно найважливіший вид — звичайне або цукрове сорго (Sorghum bicolor), зерно якого використовують для споживання, на фураж та для переробки на мелясу, крохмаль (74 %[1]) і спирт. Ця рослина широко вирощується в Азії (в південно-західній частині), Африці (екваторіальна й південна), Південній і Північній Америці, Європі (на півдні континенту), Австралії.

Біологічний описРедагувати

За зовнішнім виглядом сорго нагадує кукурудзу. Коренева система потужна, проникає на глибину 2-2,5 м. Стебло прямостояче, заввишки від 0,5 (карликові форми) до 7 м (тропічні форми), сухе при дозріванні (у більшості сортів зернового і віничного сорго) або соковите (у цукрового сорго). Рослини зернового сорго розвивають кілька стебел. Листова пластинка ланцетоподібна з гострими краями. Суцвіття — прямостояча, розлога, поникла або зігнута волоть завдовжки 10-70 см (інколи більше). Зерно звичайно овальної або яйцеподібної форми, плівчасте або голе, білого, рожевого, червоного, жовтого забарвлення; маса 1000 зерен 5-32 г. Сорго відрізняється легкою пристосованістю до ґрунтових і кліматичних умов, теплолюбне, посухостійке, добре переносить підвищену концентрацію солей в ґрунті.

Історія вирощуванняРедагувати

Батьківщина сорго — Екваторіальна або Північно-Східна Африка. Похідними центрами походження вважають Індію і Китай, звідки воно було завезено в інші країни. У Індії сорго вирощують з 3-го тисячоліття до нашої ери, у Китаї та Єгипті — з 2-го тис. до н. е. В Європу культура була завезена в 15 столітті, до Америки в 17 столітті. Сорго відвіку вирощують в Середній Азії. На півдні Східної Європи — з 19 століття.

КласифікаціяРедагувати

ВикористанняРедагувати

Сорго — хлібна, технічна і кормова рослина. Зерно містить 61-68 % крохмалю, 7,8-16,7 % білка, 1,7-6,5 % жиру. З нього виробляють борошно, крупу, спирт, крохмаль та інше. Із стебел цукрового сорго (містить до 18 % цукру) отримують патоку (сорговий мед). Зерно і зелену масу використовують на корм великій рогатій худобі. Солома використовується як сировина для виробництва паперу, картону, плетених виробів, віників, нею вкривають дахи, використовують на паливо, для загорож. З сухих стебел деяких видів отримують червону фарбу для обробки шкір. Треба зважати на те, що молоді рослини багатьох видів сорго отруйні.

Технологія вирощуванняРедагувати

Культивуються найпоширеніші види: звичайне сорго (S. vulgare), джугара (S. sernuum), дурра (S. durra), гаолян (S. japonicum), кафрське сорго (S. caffrorum), хвостате сорго (S. caudatum), дохна (S. dochna), зернове сорго (S. bicolor), цукрове сорго (S. saccharatum), віничне або волотисте сорго (S. technicum), суданська трава (S. sudanense). До роду сорго відносяться також гумай (S. halepense) — смітна і кормова рослина. Широко поширені гібриди звичайного сорго з гумаем і суданською травою.

Починаючі з березня в Україні проводиться ранньовесняне боронування під посів сорго з метою закриття вологи. У квітні, з появою сходів багаторічних бур'янів, поле оброблюється гербіцидами (Ураган Форте 2,5 л/га, наприклад). За прогрівання ґрунту до температури +14 °C на глибину до 10 см проводять передпосівну культивацію[2] на глибину 5—7 см задля утворення «насіннєвого ложа», розрихлення верхнього шару ґрунту, знищення пагонів однорічних бур'янів. Сорго — просапна культура. Використовується в пожнивних, поукосних і змішаних посівах. Чутлива на внесення добрива (90-120 кг/га NPK), цукрове сорго — на гній (40 мл/га).

Посів проводять на глибину 3,5 см (максимально до 7 см на легких ґрунтах) у вологий ґрунт. Дотримуються щільності посіву 160—200 тис. насінин на гектар (для отримання кінцевої щільності 120 тис./га). Ширина міжрядь залежить від використаної техніки — 21-70 см. В той же день проводять обприскування ґрунтовими гербіцидами (Примекстра Голд 3,5 л/га,) для боротьби зі злаковими однорічними та дводольними однорічними бур'янами[3]. Боронуванння середніми боронами проводять з метою заробки гербіцидів у землю та розрихлення верхнього шару для закриття вологи. На 3-7-й день проводять повторне боронування легкими або пружинними боронами для знищення кірки на поверхні ґрунту (закриття вологи) та боротьби зі сходами бур'янів.

Спосіб посіву: широкорядний (міжряддя 60-70 см). На 1 га розміщують 40-120 тис. рослин. Збирають сорго на зерно у фазі його повної стиглості, на силос — в період воскової стиглості, на зелений корм — на початку викидання волоті.

Шкідники: попелиці, дротяники, совки та стебловий метелик; хвороби — тверда і летюча сажка, стеблова гниль, коренева гниль, бактеріози та ін.

Світове виробництвоРедагувати

Світове виробництво сорго[4] тис. тонн
Країни 1973 1985 1995 2005
  США 20 900 28 456 11 650 9 848
  Нігерія 4 000 4 911 6 997 8 028
  Індія 4 500 10 197 9 327 8 000
  Мексика 6 597 4 170 6 300
  Аргентина 6 200 1 649 2 900
  Судан 3 597 2 450 2 600
  КНР 5 696 4 854 2 593
  Ефіопія  — 1 141 1 800
  Австралія 1 369 1 273 1 748
  Бразилія 268 277 1 530

Сорго в УкраїніРедагувати

В Україні — 5 видів, з них культивуються 4, переважно в південних частинах країни. Джугару й цукрове сорго вирощують на невеличких площах у степу. Урожайність 25—30 ц/га, зеленої маси — 300—400 ц/га.

Важливі сорти та гібриди в степовій зоні України: Українське 107, Кубанське червоне 1677, Генічеське 1, гібрид Степовий 5, гібрид Кормовий 5, Оранжеве 160.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
  2. При використання сівалок «прямого типу» (Kinze) дана операція не проводиться.
  3. Обов'язковою є обробка насіння сорго антидотом (Концепт ІІІ).
  4. FAOSTAT

ЛітератураРедагувати

  • Демиденко Б. Г., Сорго, М., 1957. (рос.)
  • Шекун Г. М., Культура сорго в СССР и её биологические особенности, М., 1964. (рос.)
  • Якушевский Е., Сорго, Мировое сортовое разнообразие сорго и пути его селекционного использования в СССР, в сборнике: Сорго в южных и юго-восточных районах, М., 1967. (рос.)
  • Жуковский П. М., Культурные растения и их сородичи, 3-є вид., Л., 1971. (рос.)

ПосиланняРедагувати