Ганс-Генріх Зікст фон Армін
Ганс-Генріх Зікст фон Армін (нім. Hans-Heinrich Sixt von Armin; 6 листопада 1890, Штеттін, Німецька імперія — 1 квітня 1952, Красногорськ, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
| Ганс-Генріх Зікст фон Армін | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hans-Heinrich Sixt von Armin | ||||||||||||||||
| Народився |
6 листопада 1890 Штеттін, Королівство Пруссія, Німецька імперія | |||||||||||||||
| Помер |
1 квітня 1952 (61 рік) Красногорськ, Московська область, РРФСР, СРСР | |||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||||
| Військове звання |
 Генерал-лейтенант | |||||||||||||||
| Батько | Фрідріх Бертрам фон Армін | |||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||
Біографія ред.
Син генерала піхоти Фрідріха Бертрама Зікста фон Арміна. 18 лютого 1909 року поступив на службу в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері.
З 1 вересня 1939 року — начальник генштабу 5-ї армії. Учасник Польської кампанії. З 25 вересня 1939 року — командир 95-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. В липні 1941 році наказав розстріляти 200 осіб в Житомирській області (здебільшого євреїв), які начебто погано ставились до німецьких солдатів. З 10 травня 1942 року — командир 113-ї піхотної дивізії. Учасник Сталінградської битви. 20 січня 1943 року потрапив у радянський полон, де став довіреною особою Фрідріха Паулюса. 4 червня 1949 року військовим трибуналом військ МВС Мінської області засуджени до 15 років трудових таборів. Помер у таборі.
Звання ред.
- Фанен-юнкер (18 лютого 1909)
- Лейтенант (16 червня 1910) — патент від 20 червня 1908 року.
- Оберст-лейтенант (25 лютого 1915)
- Гауптман (18 жовтня 1917)
- Майор (1 квітня 1929)
- Оберст-лейтенант (1 жовтня 1932)
- Оберст (1 жовтня 1934)
- Генерал-майор (1 березня 1938)
- Генерал-лейтенант (1 березня 1940)
Нагороди ред.
- Залізний хрест
- 2-го класу (7 жовтня 1914)
- 1-го класу (22 грудня 1917)
- Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Орден Генріха Лева 4-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Штурмовий піхотний знак в сріблі
- Лицарський хрест Залізного хреста (22 вересня 1941)
- Німецький хрест в золоті (6 вересня 1942)
Література ред.
- Hannes Heer: Stets zu erschießen sind Frauen, die in der roten Armee dienen. Geständnisse deutscher Kriegsgefangener über ihren Einsatz an der Ostfront. Hamburger Edition, Hamburg 1995, ISBN 3-930908-06-9. Neu gestalteter Zweitdruck: Disadorno Edition, Berlin 2010, ISBN 978-3-941959-02-6.
- Veit Scherzer: 113. Infanterie-Division. Jena 2007, ISBN 978-3-938845-05-9.
- Genealogisches Handbuch des Adels, Adelslexikon Band XI, Seite 430, Band 121 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 2000, ISBN 3-7980-0822-1, S. 119.
- M. Tiedemann: 60 rechtsradikale Lügen. Goldmann Verlag, 2000