Гамфрі Деві

британський фізик і хімік, член Лондонського королівського наукового товариства, з 1820 — президент цього товариства

Га́мфрі Де́ві (англ. Sir Humphry Davy; 17 грудня 1778 — 29 травня 1829) — британський фізик і хімік, член Лондонського королівського наукового товариства, з 1820 — президент цього товариства, один із засновників електрохімії, винахідник безпечної гірничої лампи. Одержав металевий калій і натрій електролізом їдких лугів (1807).

Гамфрі Деві
англ. Humphrey Davy
Humphrydavy.jpg
Народився 17 грудня 1778(1778-12-17)[1][2][…]
Пензанс, Cornwall[d][1][4][…]
Помер 29 травня 1829(1829-05-29)[5][2][…] (50 років)
Женева, Швейцарія[1][4]
Поховання Цвинтар королів[6]
Країна Велика Британія Велика Британія
Діяльність хімік, винахідник, фізик, геолог, фотограф, поет, письменник
Alma mater Truro Cathedral Schoold
Галузь фізика, хімія
Заклад Лондонське королівське товариство
Посада Президент Лондонського королівського товариства[d]
Ступінь
Відомі учні Майкл Фарадей
Членство Шведська королівська академія наук, Петербурзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Зоологічне товариство Лондонаd, Варшавське товариство друзів наукd, Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Інститут Франції, Національна академія наук Італіїd, Баварська академія наук і Французька академія наук
Відомий завдяки: винахід гірничої лампи, виділення чистих металів
Батько Robert Davyd[7]
Мати Grace Millettd[7]
Брати, сестри John Davyd
У шлюбі з Jane Davyd[8]
Нагороди медаль Коплі (1805)
медаль Румфорда (1816)
Королівська медаль (1827)
Автограф Davy's signature.png

CMNS: Гамфрі Деві у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився у 1778 році у невеликому містечку Пензансі у графстві Корнуолл на південному заході Англії, був старшим серед п'яти дітей у сім'ї Роберта Деві та Грейс Міллетт[9]. За словами його брата Джона Деві[en], їхнє рідне місто характеризувалося «майже безмежною довірливістю до надприродного та жахливого… Серед середніх і вищих класів було мало смаку до літератури, і ще менше до науки… Полювання, стрілянина, боротьба, півнячі бої, які загалом закінчувалися пияцтвом, були тим, що їм найбільше подобалося»[10]. Батько був різьбярем по дереву, заробляв мало, і тому його сім'я ледве зводила кінці з кінцями. У віці шести років Деві був відправлений до гімназії в Пензансі, а через три роки його сім'я перебралась до Варфелла, неподалік Ладжана[en] і для закінчення навчання Гамфрі мешкав у Джона Тонкіна, який був йому хрещеним батьком. Після закінчення гімназії Пензанса в 1793 році Тонкін заплатив за те, щоб Деві відвідував гімназію у Труро для завершення здобуття освіти під керівництвом преподобного доктора Кардью. Той у листі до Девіса Гілберта[en] сухо відзначав: «Я не міг розрізнити здібності, якими він потім так відзначився». Тим не менш, Дейві розважав своїх шкільних друзів написанням віршів, валентинок та розповідями історій з «Тисячі й однієї ночі». Розмірковуючи про свої шкільні дні в листі до матері, Деві написав: «Навчатися природним шляхом — справжнє задоволення; як прикро стає, що в більшості шкіл це стає болем»[11]. У 1794 році батько помирає, і Гамфрі переїхав жити до Джона Тонкіна, що став його опікуном[9].

Після смерті батька підлітка віддали учнем до хірурга, а потім — до аптекаря. Там, нарешті, Деві почав практикуватися в улюбленій хімії. У мансарді у будинку свого опікуна він ставив перші хімічні досліди. Рідні обурювалися: «Цей хлопчик Гамфрі невиправний. Він підірве нас усіх». А старша сестра скаржилася, що хімічні речовини псують її сукні.

Паралельно учень аптекаря самостійно вивчав іноземні мови. Один з науковців, з яким вів переписку Деві з різних питань фізики та хімії, лікар і хімік Томас Беддо, вражений його надзвичайним обдаруванням, зацікавився молодим дослідником. Беддо вирішив надати Деві можливість працювати, де той міг би рости і повністю проявити свої здібності. Маститий вчений запрошує Деві працювати хіміком у свою клініку, згодом реорганізовану у Пневматичний інститут[en] (англ. Bristol Pneumatic Institution) у Брістолі, куди Гамфрі і переходить в 1798 році[12]. У Пневматичному інституті Деві очолив лабораторію, де почав експерименти з відкритим раніше Д. Прістлі закисом азоту, який Деві назвав за п'янкий ефект «веселильним газом». Він описав і знеболювальну дію цього газу.

У 1801-му році асистент, а з 1802-го — професор Королівського інституту. У 1803 році Деві обирають членом Королівського товариства, а з 1807 до 1812 він працює як секретар цього товариства. У цей період дослідницька та педагогічна діяльність Деві набуває особливого розмаху. Деві надає великого значення дослідницькій та експериментальній роботі в галузі хімії та фізики. У своїх записках він пише:

«Набагато важче збирати факти, ніж займатися спекулятивними спогляданнями з їх приводу: добрий експеримент має більше цінності, ніж глибокодумність такого генія, як Ньютон»[12]

У Деві навчався і з 1812 року почав працювати Майкл Фарадей.

У 1812 році Деві у віці 34 років за наукові роботи був посвячений у лицарі. Він одружився з молодою заможною вдовою Джейн Ейпріс, далекою родичкою Вальтера Скотта. У 1813 році Деві їде подорожувати Європою, відмовившись від професури та від посади в Королівському товаристві, як такої, що не відповідає його новому громадському становищу. Повернувшись до Англії, Деві більше не займається серйозною науковою роботою, а звертається виключно до практичних питань промисловості[12].

У 1819 році Деві було надано титул баронета.

У 1826 році Деві мав перший інсульт, який надовго прикував його до ліжка. На початку 1827 року він їде з Лондона у Європу разом з братом: леді Джейн не вважала за потрібне супроводжувати хворого чоловіка. 29 травня 1829 року по дорозі до Англії Деві зазнав другого удару, від якого він і помер на п'ятдесят першому році життя в Женеві. Похований у Женеві на кладовищі Пленпале.

У Вестмінстерському абатстві в Лондоні, на місці поховання видатних людей Англії, на його вшанування встановлено меморіальну дошку.

На честь науковця Лондонське Королівське товариство у 1877 році заснувало наукову нагороду — медаль Деві.

Наукова діяльністьРедагувати

 
Гірнича лампа Деві

Відкрив або отримав у чистому вигляді хімічні елементи: кальцій, барій, магній, стронцій, хлор, калій, натрій, літій. Відкрив дурманну дію закису азоту, названого веселильним газом (1799). Запропонував електрохімічну теорію хімічної спорідненості (1800), розвинуту далі Берцеліусом.

Отримав металевий натрій і калій при електролізі їхніх гідроксидів, які раніше вважалися нерозкладними речовинами (1807). За допомоги електролізу отримав амальгами кальцію, стронцію, барію, магнію (1810). Незалежно від Гей-Люссака і Тенара виділив бор із борної кислоти; підтвердив елементарність хлору (1810). Запропонував водневу теорію кислот, заперечивши погляд Лавуазьє, який вважав, що кожна кислота повинна мати в своєму складі оксиген. Описав явище так званої електричної дуги (1808—1809). Сконструював безпечну гірничу лампу з металевою сіткою (1815). Встановив залежність електричного опору провідника від довжини й перетину й відзначив залежність електропровідності від температури (1821). Читав курс агрохімії (1803—1813). Висловив думку, що мінеральні солі необхідні для живлення рослин, і вказав на необхідність польових дослідів для розв'язання проблем землеробства.

Див. такожРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Davy H. Researches, Chemical and Philosophical. Bristol: Biggs and Cottle, 1800.
  • Davy H. Elements of Chemical Philosophy. London: Johnson and Co., 1812.
  • Davy H. Elements Of Agricultural Chemistry In A Course Of Lectures. London: Longman, 1813.
  • Davy H. The Papers of Sir H. Davy. Newcastle: Emerson Charnley, 1816.
  • Davy H. Discourses to the Royal Society. London: John Murray, 1827.
  • Davy H. Salmonia or Days of Fly Fishing. London: John Murray, 1828.
  • Davy H. Consolations in Travel or The Last Days of a Philosopher. London: John Murray, 1830.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Яковлев В. А. Деви, Хэмфри // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 242–243.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Дэви Гемфри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б Hunt R. Davy, Humphry (DNB00) // Dictionary of National Biography / L. Stephen, S. LeeLondon: Smith, Elder & Co., 1885.
  6. Rossel P. Une visite du cimetière de PlainpalaisPully: 1994.
  7. а б Lundy D. R. The Peerage
  8. Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  9. а б David Knight «Davy, Sir Humphry, baronet (1778—1829)» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Oxford Dictionary of National Biography. — Oxford University Press, 2004
  10. Davy, John (1836). Memoirs of the Life of Sir Humphry Davy 1. London: Longman, Rees, Orme, Brown, Green, & Longman. ISBN 9780608378510. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022. 
  11. Knight, David (1992). Humphry Davy: Science and Power. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-631-16816-4. 
  12. а б в Кац М. Гемфри Деви // Техника молодежи : журнал. — 1934. — № 4 (4). — С. 52—57.

ЛітератураРедагувати

  • Hunt, Robert (1888). «Davy, Humphry». Dictionary of National Biography. London: Smith, Elder & Co.

ПосиланняРедагувати