Вікіпедія

Гайнц Райнефарт

Гайнц Райнефарт (нім. Heinz Reinefarth; 26 грудня 1903, Гнезно — 7 травня 1979, Вестерланд) — німецький офіцер Ваффен-СС і Поліції, группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (був першим кавалером Лицарського хреста серед членів загальних СС).

Гайнц Райнефарт
Heinz Reinefarth
Народження26 грудня 1903(1903-12-26)
Гнезно, Німецька імперія
Смерть7 травня 1979(1979-05-07) (75 років)
Вестерланд, Західна Німеччина
КраїнаВеймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Вид збройних сил Рейхсвер
СА
Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Поліція порядку
Ваффен-СС
Рід військПіхота
Роки служби1924-45
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1][2] і Всенімецький блок/Союз вигнанців і позбавлених правd
ЧленСС[1] і Freikorps Oberlandd
Звання Группенфюрер СС,
 генерал-лейтенант поліції (20 квітня 1944),
 генерал-лейтенант військ СС (20 квітня 1944)
Формування208-ма піхотна дивізія
КомандуванняXIV армійський корпус СС
XVIII армійський корпус СС
Війни / битвиДруга світова війна
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
 Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Цивільний знак СС
Цивільний знак СС
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Йольський свічник СС
Йольський свічник СС
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»
CMNS: Гайнц Райнефарт у Вікісховищі

Рейнефарт був у тому числі відповідальний за придушення Варшавського повстання, під час якого війська СС під його командуванням розстріляли від 20.000 до 50.000 мирних жителів лише у варшавському районі Воля.

Рейнефарт за ці свої дії ніколи не був притягнутий до кримінальної відповідальності. Навпаки, йому вдалося в післявоєнний час розпочати політичну кар’єру, під час якої він став депутатом ландтагу бундесземлі Шлезвіг-Гольштейн та протягом 12 років (1951-1964) був бюргомайстром міта Вестерланд на острові Зюльт[3][4].

Ранні роки

ред.

Гайнц Райнефарт народився 26 грудня 1903 року в місті Гнезно. У 1920 році вступив в батальйон «Франца» в Котбусі, в 1923 році став членом добровольчого корпусу «Оберланд». У 1924 році вступив на службу в рейхсвер, був каноніром 5-ї батареї 3-го артилерійського полку.

Після звільнення з армії в 1927 році вступив на службу в судові органи в Єні, в 1930 році склав іспит на чин асесора. У 1931-32 роках був прокурором в Фьорсті, потім в Котбусі, в 1932-39 роках був нотаріусом. 1 серпня 1932 року Райнефарт вступив в НСДАП (партійний квиток № 1 268 933), 1 жовтня — в СА, а в грудні — в СС (службове посвідчення № 56 634).

Друга світова війна

ред.

У 1939 році добровольцем вступив до армії, був фельдфебелем 337-го піхотного полку 208-ї піхотної дивізії. Гайнц Райнефарт взяв участь в Польській, Французькій кампаніях і в боях на Східному фронті. В 1942 році відкликаний з армії, став лейтенантом резерву.

З червня 1942 року був генерал-інспектором в цивільній адміністрації протекторату Богемія і Моравія. З червня 1943 року був 2-м начальником управління адміністрації і права Головного управління поліції порядку. З вересня по грудень 1943 року був начальником правового управління Головного управління поліції порядку.

З 29 січня по 30 грудня 1944 був вищим керівником СС і поліції і командиром оберабшніту СС «Варта». У серпні — листопаді 1944 року командував бойовою групою СС «Райнефарт» в складі військ обергруппенфюрера СС Еріха фон дем Баха. Брав участь в придушенні Варшавського повстання.

У листопаді — грудні 1944 року командував XIV армійським корпусом СС. З грудня 1944 по 12 лютого 1945 року був командиром XVIII армійського корпусу СС. У січні — березні 1945 року був комендантом фортеці Кюстрин.

Життя після війни

ред.

1 травня 1945 року ув'язнений англо-американцями і до 1948 року перебував в ув'язненні. Після звільнення жив у ФРН, займався громадською роботою, неодноразово висувався кандидатом на посади бургомістра і члена ландтаґу. Гайнц Райнефарт помер 7 травня 1979 року в місті Вестерланд.

Звання

ред.

Нагороди

ред.

Галерея

ред.
  •  
    Гайнц Райнефарт (ліворуч) з козаками під час придушення Варшавського повстання (осінь 1944).
  •  
    Гайнц Райнефарт (в центрі) і Артур Грайзер вітають мільйонного фольксдойча, який прибув у Вартерланд в рамках програми «Додому в Рейх» (Лодзь, 17 березня 1944)

Виноски

ред.
  1. ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  2. ↑ Braunbuch: Kriegs- und Naziverbrecher in der Bundesrepublik: Staat, Wirtschaft, Armee, Verwaltung, Justiz, Wissenschaft — 1968.
  3. ↑ Die Welt: „Henker von Warschau“ wurde Bürgermeister auf Sylt [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.].(нім.) 27.04.2016
  4. ↑ «Der Tagesspiegel»: Der fürchterliche Sylter [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.].(нім.) 02.08.2014

Джерела

ред.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German) . Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
  • Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German) . Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German) . Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German) . Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
  • Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich: " Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
  • Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939–1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (German) . München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.
Військові посади
Попередник:
сформований 		Командувач XIV армійського корпусу СС
листопад — грудень 1944 		Наступник:
Обергруппенфюрер СС і Генерал Ваффен-СС і Поліції Еріх фон дем Бах
Попередник:
сформований 		Командувач XVIII армійського корпусу СС
грудень 1944 — 12 лютого 1945 		Наступник:
Обергруппенфюрер СС і Генерал Ваффен-СС Георг Кепплер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайнц_Райнефарт&oldid=41970547