Гайдамащук Володимир Пилипович

російський футболіст

Володимир Пилипович Гайдамащук (рум. Vladimir Gaidamaşchuc; нар. 11 червня 1971, Бєльці, МРСР) — радянський та молдовський футболіст, півзахисник, тренер.

Ф
Володимир Гайдамащук
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Пилипович
Гайдамащук
Народження 11 червня 1971(1971-06-11) (51 рік)
  Бєльці,
МРСР
Зріст 173 см
Вага 69 кг
Громадянство СРСР СРСР
Молдова Молдова
Росія Росія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР СДЮСШОР (Бєльці)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989—1990 СРСР «Заря» (Б) 51 (1)
1991 СРСР СКА (Одеса) 22 (1)
1992 Молдова «Буджак» 21 (2)
1992 Україна «Нива» (В) 1 (0)
1992 Україна «Буковина» 8 (0)
1992—1998 Молдова «Тилігул» 168 (44)
1998—2001 Молдова «Шериф» 24 (1)
2000—2001  Молдова «Агро» 27 (4)
2002—2003 Росія «Лукойл» 60 (8)
2004—2006 Росія «Зеніт» (Ч) 91 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1992—2001  Молдова 47 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2011—н.ч. Росія «Челябінськ-МЕТАР»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єраРедагувати

Вихованець СДЮСШОР (Бєльці). Перші тренери — Д.Міндов, М.Губарьков, А.Мацюра. Кар'єра Володимира Гайдамащук розпочалася в клубі «Заря» з міста Бєльці. У 1988 році він у 17 років дебютував за клуб в гостьовому матчі проти «Витязя» з Вітебська. Всього за 3 роки в «Зорі» Гайдамащук зіграв 51 матч і відзначився одним голом. У 1991 грав у СКА Одеса в 2-ій нижчій лізі. Сезон 1992 року розпочав в молдавському «Буджаку», з яким зайняв третє місце в першому чемпіонаті країни. У квітні 1992 рік провів один матч за український клуб «Нива (Вінниця)», після чого знову був у складі «Буджака», якому в травні 1992 році допоміг виграти Кубок Молдови (в фіналі був переможений «Тилігул» з рахунком 5:0). Напередодні початку сезону 1992/93 років його запросив у «Тилігул» господар команди Григорій Корзун. Але вже з листопада 1992 грав за «Буковину». У квітні 1993 року, провівши останню гру в Україні, повернувся в «Тилігул». Як згадував гравець пізніше, зарплату футболістам команди видавали деякий час контрафактними костюмами «Адідас» - з розрахунку 20 доларів за костюм. Самі ж гравці згодом костюми перепродували за ціною 40 доларів за костюм[1]. У 1998 році Володимира визнали найкращим футболістом Молдови. Після цього у нього були варіанти переходу в російські клуби «Крила Рад», «Уралан» і «Локомотив», але через високі відступні йому довелося залишитися в Молдаові. В результаті його продали в «Шериф». У 2000 році провів сезон в оренді в клубі «Агро». Влітку 2001 року він міг перейти в новоросійський «Чорноморець»[2], але перехід не відбувся. У 2002 перейшов у челябінський «Лукойл». За цей клуб футболіст відіграв два повних сезони у другому дивізіоні. У 2004 році він перейшов у «Зеніт». За три роки він провів 91 гру і забив 4 м'ячі. З 2007 року виступав у чемпіонаті Челябінської області за клуб «Первомайський» з однойменного селища.

Кар'єра в збірнійРедагувати

20 травня 1992 року дебютував у футболці національної збірної Молдови в нічийному (1:1) товариському матчі проти Литви. Протягом своєї кар'єри в збірній виступав у матчах кваліфікації Євро 1996, Чемпіонату світу 1998, Євро 2000 та Чемпіонату світу 2002 років. Останній матч у національній збірній 6 жовтня 2001 року проти Туреччини (поразка з рахунком 0:3). За збірну Молдови Володимир зіграв 47 матчів і забив 2 м'ячі - збірним Румунії та Північної Ірландії.

Кар'єра тренераРедагувати

Починаючи з середини 2011 року — тренер ФК «Челябінськ-МЕТАР»[3].

ДосягненняРедагувати

Особисте життяРедагувати

Одружений, син Сергій.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати