Віщу́н (віщун[1], відун[2]; жін. — віщунка[3]; церк.-слов. вѣщокъ) — мудрець, пророк. Слово часто виступало синонімом волхва, що має схоже походження.

ЕтимологіяРедагувати

Староукраїнське церк.-слов. вѣщокъ походить від церк.-слов. вѣщий (пророчий) і має відповідники в багатьох слов'янських мовах: укр. віщий, рос. вещий, біл. вешчы, пол. wieszcz, чеськ. věští, словац. vestec, болг. вешт, словен. véšč від праслов'янського *věstjь (věstjo; мудрий) від *věděti (знати).

Староукраїнське церк.-слов. вѣщокъ (старопольське wieszczek) в джерелах XVI-XVIII іноді позначало знахаря, але здебільшого вказувало на віщуна, провісника, провидця. Також широко представлені паронімічні пари:

Також в джерелах наявні споріднені слова: церк.-слов. вѣщба, церк.-слов. вѣщєба (віщування, пророцтво, чаклування); церк.-слов. вѣщая нєвѣста (ворожка); церк.-слов. вѣщка (старопольське wieszczka; віщунка, пророчиця), церк.-слов. вѣщокъ звѣздный/церк.-слов. вѣщшь звъздъ (віщун, астролог).

Зараз віщун/віщунка вважаються застарілими, проте збереглися в південно-західному говорі української мови і степових говірках: віщун (знахар), віщунья (знахарка.)

Функції віщунівРедагувати

Віщуни асоціюються з волхвами, тому крім передбачення майбутнього їм початково приписувалася здатність ворожити, переконливо говорити, лікувати, обов'язок приносити жертви. Але «відання» розумілося більш широко, як корисне знання, дане божеством, тобто не всі віщуни були волхвами[4][5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Віщун / Російсько-українські словники r2u.org.ua
  2. ВІДУН – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 2016-11-10. 
  3. А. Н., Афанасьев. Поэтические воззрения славян на природу (ru). 
  4. Афанасьев, А. Н. (1851). Ведун и ведьма (ru). с. 9. 
  5. Афанасьев, А. Н. Славянские колдуны и их свита (ru). с. 161. 

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати