Віцин Георгій Михайлович

радянський та російський актор

Гео́ргій Миха́йлович Ві́цин (рос. Гео́ргий Миха́йлович Ви́цин; *5 (18) квітня 1917(19170418), Петроград — †22 жовтня 2001, Москва, Росія) — радянський та російський актор. Народний артист СРСР (1990). Сам Георгій Михайлович стверджував, що з'явився на світ на рік раніше. З дитинства був сором'язливим. Тому, щоб подолати свою закомплексованість, вирішив стати актором. А для початку обрав шкільний театр.

Георгій Віцин
рос. Георгий Вицин Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніВіцин Георгій Михайлович
Народився5 (18) квітня 1917(1917-04-18)
Російська імперія Теріокі (зараз Зеленогорськ), Російська імперія
Помер22 жовтня 2001(2001-10-22) (84 роки)
Росія Москва, Росія
  • серцево-судинні захворювання Редагувати інформацію у Вікіданих
  • ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
    ГромадянствоСРСР СРСР
    Росія Росія
    Релігіяправослав'я Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністьактор театру і кіно
    Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна (1935) Редагувати інформацію у Вікіданих
    ЗакладМосковський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd і Державний театр кіноактора Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльності1936 — 1994
    ДітиВіцина Наталія Георгіївна
    Провідні роліТрус
    IMDbnm0900120
    Автограф
    Нагороди та премії
    медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
    народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР

    CMNS: Георгій Віцин у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Біографія

    ред.

    Після закінчення школи Георгій вступив до училища Малого театру. Але незабаром його відрахували з формулюванням «за легковажне ставлення до навчального процесу». Восени Віцин склав іспити до Театрального училища ім. Євг. Вахтангова студії МХАТ-2, де вчився з 1934 по 1935 рік.

    У 1936-му його прийняли у трупу театру-студії під керівництвом великого актора Миколи Хмєльова. Студію незабаром перейменували в Московський театр імені М. Єрмолової. Тут Віцин був провідним актором, улюбленцем глядачів. Про нього із задоволенням писали критики, і ніхто тоді уявити не міг, що людина з такою блискучою сценічною кар'єрою може назавжди покинути театр заради кінематографа.

    Дебютував у кіно в картині Григорія Козинцева «Бєлінський» (1951), втіливши на екрані образ Гоголя. А от слава й популярність прийшла в середині 50-х — після фільму «Запасний гравець», де він одержав роль Васі Вєснушкіна (1954). Перед зйомками актор цілий місяць щодня тренувався на стадіоні, щоб «зігнати жир». А на репетиції боксерського двобою так розійшовся, що всерйоз атакував Павла Кадочникова, який займався цим видом спорту професійно. Останній зреагував автоматично. У результаті Віцин опритомнів з тріщиною в ребрі, але з майданчика не пішов — продовжив зніматися, затягнувши грудну клітку рушником.

    У стрічці «Вона вас кохає» (1956) за сценарієм передбачався складний трюковий епізод на водних лижах, що повинен був виконувати дублер. Проте режисер вирішив «взяти на слабо» Віцина. Разом зі сценаристом вони написали лист від імені «шанувальниці Клави», в якому та нібито повідомляла, що особисто спостерігатиме, як її улюблений актор їздить на водних лижах. Георгій Михайлович лист прочитав, зніматися погодився, весь епізод відпрацював блискуче, але наприкінці сказав режисерові: «А от ім'я дівчині могли б цікавіше придумати».

    Паралельно Віцин був задіяний і в детективних, історичних, ліричних фільмах. Григорій Козинцев збирався зробити з нього позитивного кіногероя «з легким нальотом іронії», планував навіть зняти його в ролі Гамлета. Але почався другий період творчості актора — "епоха «Труса».

    Епоха «Труса»

    ред.

    Його тендітна й субтильна фігура виникла поруч з «Бывалым» — Моргуновим і «Балбесом» — Нікуліним. «Трус» Віцина в комедіях «Пес Барбос і незвичайний крос» (1961), «Самогонники» (1961), «Операція „Ы“» (1965), «Кавказька полонянка» (1966), «Сім старих та одна дівчина» був поетичним, ліричним, недовірливим, таким собі інтелігентом з комуналки.

    Актор про себе

    ред.

    «За акторським амплуа „Трус“ мені дуже близький, — говорив Георгій Віцин. — Я якось відразу його відчув і часто під час зйомок імпровізував. Наприклад, пригадуєте в „Кавказькій полонянці“, коли мною вибивають двері і я лечу у вікно? Я додав один штрих — „Трус“ летить і кричить: „Побережись!“. Або ще одна імпровізація — я біжу за Варлей і лякаюся хустки, що впала. А коли Моргунову робили укол, я запропонував, щоб шприц залишився в його сідниці й розмірено погойдувався. Найулюбленішою ж моєю знахідкою став епізод, коли „Трус“, „Балбес“ і „Бывалый“ вирішили стояти на смерть перед автомобілем „полонянки“, і „Трус“, якого міцно тримають товариші, б'ється в конвульсіях».

    Фільмографія

    ред.

    Озвучування

    ред.
    • 1946: «Хвіст павича» — Лікар Айболить
    • 1947: «Горбоконик» — спальник
    • 1951: «Висока гірка» — горобець Чік
    • 1953: «Чарівний магазин» — маг-завмаг
    • 1953: «Це що за птах?» — Гусь
    • 1954: «„Стріла“ відлітає в „Казку“» — дід Лісник-Лісовик
    • 1954: «Козел-музикант» — перший їжак
    • 1955: «Горіховий прутик» — Клоанца
    • 1955: «Сніговик-поштовик» — сніговик-поштовик
    • 1955: «Хоробрий заєць» — хоробрий заєць
    • 1955: «Зачарований хлопчик» — Розенбом, дерев'яний боцман / один з гусей
    • 1956: «Гидке каченя» — індик/півні/гуска/кіт
    • 1956: «Кораблик» — мураха
    • 1956: «Дванадцять місяців» — ворон / глашатай у зеленому / папуга / Лютий
    • 1957: «У певному царстві» — заморський принц / дяк
    • 1957: «Привіт друзям!» — Фанфан-репортер
    • 1957: «Чудесниця» — півень
    • 1957: «Казка про Снігуроньку» — дід
    • 1958: «Кішкін дім» — козел / грач-пожежник
    • 1958: «Краса ненаглядна» — труха
    • 1958: «Ми за сонечком йдемо» — їжачок
    • 1958: «Казка про Мальчіша-Кібальчіша» — дідусь / буржуїнський генерал-англієць
    • 1958: «Хлопчик з Неаполя» — маленький синьйор
    • 1958: «Спортландія» — Хоттабич з книги
    • 1959: «Пригоди Буратіно» — Джузеппе
    • 1959: «Рівно о третій п'ятнадцять…» — олівець
    • 1959: «Три дроворуба» — бульбашка
    • 1960: «Різні колеса» — півень
    • 1960: «Чоловічка намалював я» — кондитер / поет, бажаючий слави
    • 1960: «13-ий рейс» — заєць
    • 1960: «Кінець чорної топі» — Лєший
    • 1960: «Крокодил» № 2 (мультиплікаційний) — патефон / ніж
    • 1960: «Непитущий горобець» — Горобець
    • 1960: «Три зятя» — старий
    • 1961: «Дорога копійка» — п'ятак-сторож
    • 1961: «Дракон» — збирач податкыв
    • 1961: «Ключ» — Микола Миколайович Захаров
    • 1961: «Мурашка-хвалько» — коник-стрибунець
    • 1961: «Чиполліно» — кактус
    • 1962: «Дві казки» — заєць
    • 1962: «Тільки не зараз» — чарівник «Зараз»
    • 1962: «Королева Зубна щітка» — дідусь Мило
    • 1963: «Казка про старого кедра» — гриб / колобок
    • 1963: «Слідопит» — школяр Вася Петров
    • 1963: «Бабушкін козлик» — 3-й вовк
    • 1963: «Світлячок № 3» — світлячок
    • 1963: «Три товстуни» — продавець повітряних куль
    • 1964: «Життя і страждання Івана Семенова» — лікар
    • 1964: «Хто поїде на виставку?» — браковний чоловічок
    • 1964: «Хоробрий кравчик» — міністр / трубач
    • 1964: «Півень і фарби» — півень
    • 1964: «Дюймовочка» — коник-музикант / один з трьох заможних кротів
    • 1964: «Хочете — вірте, хочете — ні…» — лектор
    • 1965: «Ваше здоров'я!» — хвороба / мікроб
    • 1965: «Ні богу, ні чорту» — тесля Кузьма
    • 1965: «Веселі чоловічки» — Олівець
    • 1965: «Тікі-Ріккі-Таві» — старий мангуст
    • 1965: «Світлячок № 6» — індик
    • 1966: «Про бегемота, який боявся щеплень» — вовк / крокодил
    • 1966: «Піди туди — не знаю куди …» — текст від автора
    • 1966: «Сьогодні день народження» — диспетчер на вокзалі / кіт
    • 1966: «Хвости» — заєць
    • 1967: «Люстерко» — заєць
    • 1967: «Паровозик з Ромашкова» — дорослий пасажир
    • 1967: «Казки для великих і маленьких» — заєць
    • 1967: «Слоненя» (анімаційний) — павіан
    • 1967: «Машинка часу» — футбольний уболівальник
    • 1967: «Раз-два, дружно!» — заєць / одновухий вовк
    • 1967: «Казка про золотого півника» — мудрець-зорезнавець / гармаш
    • 1967: «Чесне крокодиляче» — паровоз
    • 1968: «Козеня, яке рахувало до десяти» — кінь
    • 1968: «Хочу бодатися!» — заєць
    • 1969: «Вкрадений місяць» — Місяць
    • 1969: «Розсіяний Джованні» («Весела карусель № 1») — листоноша
    • 1970: «Бобри йдуть по сліду» — бобер-вчитель
    • 1971: «Лошарик» — лев
    • 1972: «Розповіді старого моряка» — пінгвін-вихователь
    • 1973: «Як це сталося» — Іграшка-Клоун
    • 1973: «Небилиці в особах» («Весела карусель № 5») — Єгор
    • 1974: «Мішок яблук» — тато заєць
    • 1974: «Самі винні» — тато заєць
    • 1975: «У гостях у гномів» — Гном
    • 1975: «Коник-Горбоконик» — спальник / епізодичні персонажі
    • 1975: «Спадщина чарівника Бахрама» — Бахрам
    • 1976: «Всі нетямущі» — черв'ячок-інтелігент
    • 1976: «Зайка-зазнайка»  — Зайка-зазнайка
    • 1977: «Зайченя і муха» — Горобець
    • 1977: «Як гриби з горохом воювали» — стручок
    • 1977: «Квартет „Ква-ква“» — Жук
    • 1978: «Дід Мороз і Сірий вовк» — заєць
    • 1978: «Як каченя-музикант став футболістом» — каченя-хуліган
    • 1978: «Робінзон Кузя» — Кіт
    • 1979: «Як лисиця зайця наздоганяла» — заєць
    • 1979: «З кого брати приклад» — строкатий півень
    • 1979: «Канікули в Простоквашино» — бобер
    • 1980: «Перший автограф» — бобер
    • 1981: «Зимова казка» — снігур
    • 1982: «Бюро знахідок» — папуга Степанич
    • 1982: «Пригоди чарівного глобуса, або Витівки відьми» — Мудрий ворон, чаклунка Клоанса
    • 1982: «Джерело Солодкий» — півень / теля
    • 1983: «Жив у бабусі козел» — Зайка
    • 1983: «Найменший гном» — півень
    • 1983: «Слідство ведуть Колобки» — продавець морозива
    • 1984: «Підземний перехід» — вужик
    • 1984: «Хочу місяць» — лорд-канцлер
    • 1984: «Не хочу і не буду» — кіт
    • 1984: «Слоненя пішло вчитися» — кіт
    • 1984: «Як щеня вчилося плавати» — лебідь
    • 1984-1987: «Домовичок Кузя» — домовичок Кузя
    • 1986: «Снегурята» — опудало
    • 1991: «Микола Угодник і мисливці» — оповідач
    • 1991: «Гостя» — оповідач
    • 1993: «Два шахрая» — оповідач
    • 1994: «Фантазери з села Угори» — Кащей Безсмертний
    • 19941995: «Шарман, шарман!»

    Посилання

    ред.