Станіслав Ігнацій Віткевич
Станіслав Ігнацій Віткевич | ||||
---|---|---|---|---|
пол. Stanisław Ignacy Witkiewicz | ||||
Псевдонім | Witkacy і Stanisław Ignacy Witkacy[1] | |||
Народився | 24 лютого 1885 Варшава | |||
Помер | 18 вересня 1939 (54 роки) Великі Озера ·знекровлення | |||
Країна | Польська Республіка[2] | |||
Місце проживання | Санкт-Петербург[3] Варшава Закопане Львів Краків Париж Lovrand Лондон Шрі-Ланка (острів) Москва Великі Озера Катовиці[4] | |||
Діяльність | письменник, художник | |||
Сфера роботи | художня література[d], малярство і малюнок | |||
Alma mater | Краківська академія мистецтв | |||
Мова творів | польська | |||
Роки активності | 1905[5] — 1939[5] | |||
Magnum opus | Q9351396? | |||
Рід | Witkiewicz family of the Nieczuja coat of armsd | |||
Батько | Станіслав Віткевич[6] | |||
Мати | Maria Witkiewiczowad | |||
У шлюбі з | Jadwiga Witkiewiczowad | |||
Автограф | ||||
Учасник | Перша світова війна | |||
Нагороди | ||||
Сайт: witkacy.eu | ||||
| ||||
Станіслав Ігнацій Віткевич у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Стані́слав Ігна́цій Вітке́вич (пол. Stanisław Ignacy Witkiewicz; 24 лютого 1885, Варшава — 18 вересня 1939, Великі Озера) — польський художник, фотограф, письменник та філософ, теоретик мистецтва. Відомий також під псевдонімом Віткацій.
Біографія
ред.Народився у сім'ї художника, письменника, художнього критика Станіслава Віткевича (1851–1915). Отримав домашню освіту в батьківському маєтку в Закопаному, ріс у колі артистів, художників, письменників. З дитинства дружив із Каролем Шимановським та Броніславом Малиновським, супроводжував останнього в його етнографічній експедиції до Океанії (1914). Брав участь у Першій світовій війні як російський підданий, був у Петрограді під час Жовтневого перевороту. Побачене в ці роки вирішальною мірою визначило матеріал, сюжетику, авторську позицію в творах Віткевича.
1925 року взяв псевдонім Віткацій, критично переглянув зроблене ним раніше як у словесності, так і в живописі. В 1930-і роки творчо експериментував із наркотиками, зокрема вживав мексиканський пейотль. Півтора десятка років, які виявилися останніми, були для Віткевича часом надзвичайного творчого піднесення, навіть свого роду вибуху. Разом із Бруно Шульцом і Вітольдом Ґомбровичем Віткацій позначив передній край художньо-літературних пошуків у Польщі міжвоєнного двадцятиріччя. 5 листопада 1935 року відзначений Золотим академічним лавровим вінком за «видатну літературну творчість».[7]
З початком Другої світової війни Віткевичу не вдалося записатися до війська (через вік і стан здоров'я), тому він вирушив на схід, опинившись у селі Великі Озера (тепер Рівненська область, а на той час — східна околиця Польщі). Коли 18 вересня з'явилася інформація про напад СРСР на Польщу, Віткевич учинив самогубство. Наступного дня його поховали на місцевому цвинтарі.
1985 року на рішенням ЮНЕСКО з нагоди 100-річчя з дня його народження, а 12 квітня 1988 року, за вимогою польської громадськості, була спроба перепоховати прах Віткевича в Закопаному. Проте, повторний аналіз виявив помилку - замість тіла Станіслава Ігнація Віткевича до Польщі було перевезено рештки молодої жінки. Були вирішено припинити пошуки. Віткацій назавжди залишився на цвинтарі у Великих Озерах[8].
Творчість
ред.Творчість Віткевича важко класифікувати, але найближче вона пасу́є до експресіонізму, нерідко вона зближується з сюрреалізмом. Багато в чому його творчість є близькою за духом до Кафки, хоча без явного песимізму. Можна вважати Віткевича попередником театру абсурду. Його твори відрізняє не тільки дивина й витонченість, а й прагнення відобразити нові реалії, нові підходи науки і техніки, їх вплив на образ людини.
Низки творів Віткевича мають прямий стосунок до експресивного модерну з багаторівневим нашаруванням філософії, абсурдизму, еротизму і все це на тлі історично-апокаліптичних пророцтв про руйнування засад європейської цивілізації. Найвідомішими з прозових творів автора є романи "Прощання з осінню" (пол. Pozegnanie jesieni) (1925) та "Ненаситність" (пол. Nienasycenie) (1930).
Переклади українською
ред.Віткевич С.І. Прощання з осінню: роман / Станіслав Ігнацій Віткевич; переклад з пол. Світлани.Бреславської. - Харків: Фоліо, 2023. - 444 с. ISBN 978-966-03-9910-5[9]
Віткевич С.І. Ненаситність: роман / Станіслав Ігнацій Віткевич; переклад з пол. Світлани Бреславської. - Харків: Фоліо, 2024. - 672 с. ISBN 978-617-551-959-2 [10]
-
Спокушення святого Антонія (1921-1922)
-
Портрет Міхала Хороманського (1928)
-
Портрет Юліана Тувіма (лютий 1929)
-
Портрет Стефанії Тувім (лютий 1929)
-
Портрет Нени Стахурської (1930)
-
Автопортрет із самоваром
Примітки
ред.- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ https://www.polskipetersburg.pl/hasla/witkiewicz-stanislaw-ignacy
- ↑ https://witkacologia.eu/Miejsca_Witkacego/Witkacy_w_Katowicach.html
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ Monitor Polski. — 1935. — № 257. — Poz. 305.
- ↑ Планета Віткацій. Збруч (укр.). 24 квітня 2024. Процитовано 3 вересня 2024.
- ↑ Прощання з осінню (укр.). ISBN 978-966-03-9910-5.
- ↑ Ненаситність (укр.). ISBN 978-617-551-959-2.
Посилання
ред.- Віткевич Станіслав Іґнацій // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Стаття про Віткевича на culture.pl(пол.)
- Сайт, присвячений творчості Віткевича(англ.)
- Стаття про Віткевича(укр.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Живопис on line(пол.)
- Сайт, присвячений Віткевичу(пол.)
- Творчість Віткевича(пол.)
- Виткевич и Бруно Шульц(рос.)
- Музей Віткевича у Великих Озерах
- Творчість Віткевича у «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто / Под ред. Вл. Гакова». — Минск: Галаксиас, 1995. (рос.)
- Станіслав Віткевич в «Енциклопедії наукової фантастики» за редакцією Пітера Нікколза, Джона Клюта та Дейва Ленґфорда (англ.)
- [1] Ґомбрович Вітольд. Віткацій // Збруч https://zbruc.eu/node/113219
- Бреславська С. Планета Віткацій // https://zbruc.eu/node/118288
- ↑ Гомбрович про Віткація. Збруч (укр.). 22 вересня 2022. Процитовано 6 серпня 2023.