Вільгельміна Прусська (1774—1837)

(1774—1837)

Вільгельміна Прусська (нім. Wilhelmine von Preußen), Фредеріка Луїза Вільгельміна Прусська (нім. Friederike Luise Wilhelmine von Preußen), 18 листопада 1774 — 12 жовтня 1837) — прусська принцеса з династії Гогенцоллернів, донька короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма II та гессен-дармштадтської принцеси Фредеріки Луїзи, дружина короля Нідерландів Віллема I.

Вільгельміна Прусська
нім. Wilhelmine von Preußen
Вільгельміна Прусська
Вільгельміна Прусська
Портрет Вільгельміни пензля Й.Г.Шрьодера, 1790-ті
1-а королева-консорт Нідерландів
Початок правління: 15 березня 1815
Кінець правління: 12 жовтня 1837
Інші титули: велика герцогиня-консорт Люксембургу

Попередник: Гортензія Богарне
(як королева Голландії)
Наступник: Анна Павлівна

Дата народження: 18 листопада 1774(1774-11-18)
Місце народження: Потсдам, Королівство Пруссія
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 12 жовтня 1837(1837-10-12) (62 роки)
Місце смерті: Гаага, Об'єднане королівство Нідерландів
Поховання Нова церква
Чоловік: Віллем I
Діти: Віллем, Фредерік, Пауліна, Маріанна
Династія: Гогенцоллерни, Оранська
Батько: Фрідріх-Вільгельм II
Мати: Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська

Біографія ред.

Вільгельміна народилася 18 листопада 1774 року у Потсдамі. Вона була четвертою дитиною та другою донькою в родині кронпринца Пруссії Фрідріха-Вільгельма та його другої дружини Фредеріки Луїзи Гессен-Дармштадтської. Дівчинка мала старших братів Фрідріха Вільгельма та Людвіга. Старша сестра померла немовлям до її народження. Королем Пруссії в цей час був їхній дядько Фрідріх II Великий.

Дівчиною освоїла кілька європейських мов, гарно музиціювала та добре малювала. Віддавала перевагу написанню біблейських сцен та сімейних портретів. Полюбляла грати у придворних театральних постановках. Була відома своєю красою та шармом.[1]

У 16 років Вільгельміна взяла шлюб із 19-річним принцом Віллемом Оранським, сином штатгальтера Нідерландів Вільгельма V. Весілля відбулося 1 жовтня 1791 року у королівському палаці Берліна. Шлюб був укладений з політичних мотивів союзу Оранського дому та Пруссії, однак молодята кохали одне одного. Оселилися в палаці Нордеінде в Гаазі. Подружнє життя виявилося щасливим. У пари було шестеро дітей, з яких живими народились четверо:

 
Коронація Віллема I. Вільгельміна поруч із чоловіком

У 1795 році до Нідерландів вдерлися французи, палац Нордеінде був захоплений як військовий трофей, і правляча родина була змушена емігрувати. Спочатку вони жили в Англії, а у 1796 — переселилися до Берліна. У 1806 році французька навала дійшла й до Пруссії. Вільгельміні було дозволено залишитися у столиці. У 1813 році вона перебралася до придбаного маєтку в Силезії, де жила у скрутних економічних умовах. На початку 1814 року разом із чоловіком повернулася до Гааги.

За рішенням Віденського конгресу Віллем став королем Об'єднаного королівства Нідерландів. Проживала родина у Гаазі влітку та в Брюсселі взимку. Королева відрізнялася скромною поведінкою, не грала політичної ролі та перебувала на задньому плані. На бельгійських землях, які входили до складу королівства, її критикували за німецький стиль в одязі. Щороку вона також навідувала Берлін.

Вільгельміна полюбляла мистецтво, цікавилася живописом, відвідувала виставки, підтримувала музеї та протегувала художникам. Займалася благодійністю.

У 1820-х роках у королеви почалися проблеми зі здоров'ям. У 1829 році повідомлялося, що дехто був у шоці від худорлявості та блідості правительки. У квітні 1837 вона разом із чоловіком відвідала виставу у Амстердамі. Глядачі були вражені її «старою зовнішністю, зігнутою поставою та важкістю ходи». Наприкінці травня Вільгельміна виїхала до Берліна, аби бути присутньою на хрестинах свого онука Альбрехта. Її дуже втомила ця поїздка, і літо королева проводила у заміському палаці Гет-Лоо. У жовтні разом із чоловіком поїхала до Гааги. Дуже заслабнувши під час переїзду, королева померла за кілька днів після прибуття у своєму ліжку в присутності чоловіка, сина та онука.

26 жовтня Вільгельміну поховали у склепі родини Оранж-Нассау у Новій церкві Делфту.[2]

Генеалогія ред.

Фрідріх-Вільгельм I
 
 
Софія Доротея Ганноверська
 
 
Фердинанд Альбрехт II
 
 
Антуанетта Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
Людвіг VIII
 
 
Шарлотта Ганау-Ліхтенберзька
 
 
Крістіан III
 
 
Кароліна Нассау-Саарбрюкенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Август Вільгельм Пруcський
 
 
 
 
 
 
Луїза Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
Людвіг IX
 
 
 
 
 
 
Кароліна Цвайбрюкен-Біркенфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельміна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки ред.

  1. Вільгельміна Прусська [1] [Архівовано 19 серпня 2017 у Wayback Machine.] (нід.)
  2. Нова церква в Делфті [2] [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література ред.

  • J.J. Bouman, Op en om oranjes troon, 1964.

Посилання ред.