Об'єднане королівство Нідерландів

	Королівство Нідерланди ; нід. Koninkrijk der Nederlanden; фр. Royaume des Belgiques; лат. Regnum Belgicum
Прапор	Герб
	Девіз; фр. "Je maintiendrai"; "Я підтримуватиму"
	Гімн; ; Wien Neêrlands Bloed; "Ті у кого голландська кров"
	Мапа Об'єднаного королівства Нідерландів у 1815 році. Велике Герцогство Люксембург показано світло-зеленим.
Столиця	Амстердам та Брюссель
Мови	голландська мова (офіційна), французька мова (офіційна у Валлонії)
Релігії	протестантизм, католицтво
Форма правління	конституційна монархія
	Король
- 1815–1839	Віллем I
Законодавчий орган	Генеральні штати
- Upper house	Сенат
- Lower house	Палата представників
Історичний період	Пізній сучасний період
- Віденський конгрес	16 березня 1815
- прийняття Конституції	24 серпня 1815
- Бельгійська революція	25 серпня 1830
- Лондонська угода 1839	19 квітня 1839
Валюта	Нідерландський гульден
Попередник	Наступник
	Суверенне Князівство Сполучених Нідерландів
	Перша Французька імперія
Нідерланди
Лімбург (герцогство, 1839-1867)
Люксембург
Бельгія
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Об'єднане королівство Нідерландів

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нідерланди (значення).

Британська карикатура, що висміює "весілля" Бельгії та Нідерландів на Віденському конгресі

Мапа Об'єднаного Королівства Нідерландів

Об'єднане королівство Нідерландів (1815—1839; нід. Verenigd Koninkrijk der Nederlanden, фр. Royaume-Uni des Pays-Bas) — неофіційна назва, що використовується для позначення нової європейської держави, яка виникла після розпаду Першої Французької імперії за рішенням Віденського конгресу 1815 року. Нова держава, офіційно звана «Королівство Нідерланди» (нід. Koninkrijk der Nederlanden, фр. Royaume des Belgiques), об'єднала колишні території Республіки Сполучених провінцій на півночі, Австрійських Нідерландів на півдні, а також Єпископство Льєж. Династія Оранських-Нассау стала монархами нового королівства.

Об'єднане королівство Нідерландів розпалося в 1830 в ході Бельгійської революції. Король Віллем I відмовився визнати незалежність Бельгії, поки в 1839 не був до цього примушений Лондонською угодою.

ПриміткиРедагувати

↑ La parenthèse française et hollandaise (1795-1830), Encyclopædia Universalis. Retrieved on 4 July 2021.

ЛітератураРедагувати

Blom, J.C.H., Lamberts, E. (2003), Geschiedenis van de Nederlanden.
Thewes, Guy (2006) (PDF). Les gouvernements du Grand-Duché de Luxembourg depuis 1848 (2006), p. 208
Kossmann, E.H. (1988). The Low Countries, 1780-1940. Oxford: Clarendon. ISBN 9780198221081.

Це незавершена стаття з історії Нідерландів.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] La parenthèse française et hollandaise (1795-1830), Encyclopædia Universalis. Retrieved on 4 July 2021.

[1]