Віллемі́т, Вілемі́т — мінерал класу силікатів, ортосилікат острівної будови Zn2[SiO4], безбарвний, іноді зеленувато-жовтого, або червонуватого кольору.

Віллеміт
Willemite 2 w- franklinite zinc orthosilicate Franklin Sussex County New Jersey 1901.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Хімічна формула Zn2[SiO4]
Nickel-Strunz 10 9.AA.05
Dana 8 51.1.1.2
Ідентифікація
Колір безбарвний, іноді зеленувато-жовтий або червонуватий
Сингонія тригональна
Просторова група кристалографічна група 148d
Твердість 5—6
Блиск скляний, жирний
Густина 3,89—4,18
Інші характеристики
Названо на честь Віллем I[2]
Типова місцевість Kelmisd[2]
CMNS: Віллеміт у Вікісховищі
Віллеміт з родовища Франклін, шт. Нью-Джерсі
Кристалічна структура віллеміту.

ІсторіяРедагувати

Віллеміт був названий на честь Віллема I (1772-1843, король Нідерландів). Мінерал вперше був виявлений в Кельмісі в 1830 році (раніше також відомий як Альтенберг і, перш за все, через цинкову шахту і ливарний завод Вієль Монтань) і описаний французьким математиком і мінералогом Армандом Леві.

Загальний описРедагувати

Сингонія тригональна.

Густина 3,89—4,18 г/см³.

Твердість 5—6.

Блиск скляний, жирний.

Руда цинку, поширений мінерал зони окиснення цинкових родовищ. Зустрічається також у метасоматично змінених гранітах.

Віллеміт, як правило, утворюється як зміна раніше існуючих сфалеритів рудних тіл і зазвичай асоціюється з вапняком. Він також міститься в мармурі і може бути результатом метаморфізму більш ранніх геміморфітів чи смітсонітів.[3]

Кристали мають вигляд шестикутних призм, закінчених ромбоедричними площинами: є чіткі розщеплення, паралельні граням призми та основі. Гранульовані маси та маси розщеплення зустрічаються частіше[4].

ПоширенняРедагувати

Бельгія (Альтенберг), Намібія (Цумеб), Замбія (Брокен-Гілл — Кабве), Квебек, Канада, Південна Австралія. Значні скупчення віллеміту відомі у США (шт. Арізона, родовище цинку, заліза, марганцю Франклін, шт. Нью-Джерсі).

ЗастосуванняРедагувати

У великих масах може використовуватися як руда цинку. Використовують, зокрема, при виготовлені флуоресціюючих екранів. Цінується колекціонерами. Використовується в ювелірній справі, особливо цінуються жовті прозорі різновиди.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. а б Леві А. Der Willemit // Jahrbuch für Mineralogie, Geognosie, Geologie und PetrefaktenkundeГайдельберг: Georg Reichard, 1830. — Т. 1. — С. 71–71.
  3. Klein, Cornelis (2007). The Manual of Mineral Science, p.484. John Wiley and Sons, Inc., Hoboken. ISBN 9780471721574.
  4.   Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер знаходиться у суспільному надбанніSpencer, Leonard James (1911) «Willemite» у Hugh Chisholm // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 28 Cambridge University Press p. 658  (англ.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати