Вікіпедія

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАЛИНОВСЬКИЙ Валентий-Олександр

< Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України

КАЛИНОВСЬКИЙ Валентий-Олександр (р. н. невід. — п. 1620) — польс. магнат, урядовець та власник великих маєтків на укр. землях, зокрема на Поділлі. Батько А.Калиновського і М.Калиновського. Походив з польс. шляхетського роду Калиновських герба «Калинова», син Мартина Калиновського (володів м-ком Гусятин) та Софії Сецехівни. Службу почав при королів. дворі.

На межі 16—17 ст. одружився з донькою галицького каштеляна, брацлавського й він. старости (див. Староство) Юрія (Єжи) Струса — Єлизаветою (Ельжбетою). 1599 тесть отримав дозвіл короля Сигізмунда III Ваза передати зятю уряд брацлавського старости та все староство у дожиттєве володіння. Брацлавським старостою фактично став 1603, від 1604 — він. і звенигородським. На старостинських урядах виявив себе як безкомпромісний господарник, готовий будь-що втілити задумане в життя. Відзначився наїздами й пограбуваннями маєтків брацлавських та кременецьких зем’ян. На його ім’я брацлавськими зем’янами було переписано кілька маєтків, отримав тульчинське володіння; по смерті батька йому відійшов Гусятинський ключ (див. Ключ). Під час битви під Гузовим 1607, яка вирішила долю т. зв. рокоша Зебжидовського, разом зі своїм 1,5-тис. надвірним військом став на бік короля Сигізмунда III Ваза, був поранений у бою. Незадовго перед тим король визнав за ним право вибирання подимного з Брацлавського воєводства. 1609 за згодою вального сейму йому був подарований великий земельний обшир з королівщин, т. зв. пустиню Умань (Гумань або Уманську пустиню) із прилеглими землями, на якій невдовзі постала Уманська волость. Цього ж року йому довелося займатися поділом спадщини свого тестя та брати участь у суперечці за т. зв. Буцький ґрунт (зрештою ґрунт перейшов до нього та його дружини).

Провадив активну колонізаційну, осадницьку (встановив найвищий з відомих загалом на укр. землях термін слобід — до 40 років), буд. та оборонну політику на тер. Брацлавського воєводства. Переніс Вінницю на нове місце й звів там замок, поставив кілька фортець на татар. шляхах, заклав і розбудував велику кількість слобід та містечок, зокрема, Могилів (нині м. Могилів-Подільський), Нестервар (нині м. Тульчин), Гумань (ін. назва Калингород; нині м. Умань), Маньківка. Цим самим створив підвалини своєї матеріальної міці. Запросив до Вінниці єзуїтів, звів для них колегіум (див. Єзуїтські школи) і щедро їх обдарував.

Утримував досить численне надвірне військо, його відділ брав участь у моск. поході 1609—11. 1612 на чолі 400 вершників та 200 піхотинців приєднався до війська, керованого Т.Замойським, та спільно з ним бився з татарами на прикордонні. Того ж року брав участь у мирних переговорах з молдов. господарем С.Томшею. 1613 як регіментар, що заступав гетьмана великого коронного С.Жолкевського, боронив прикордоння від татар.

Відступив вінницьке староство О.Балабану. 1614 став ген. подільським старостою (подільським генералом), а також отримав кам’янецьке й летичівське староства. 1617 був зі своїми відділами під Яругою і потім брав участь в укладенні Вільшанської угоди 1617 та Роставицької угоди 1619.

1620 разом з великим гетьманом коронним С.Жолкевським вирушив у волоський похід. Після поразки під Цецорою (див. Цецорська битва 1620) разом з кількома магнатами покинув польс. табір. Тоді ж (імовірно, під час переправи через Прут) загинув. Незадовго перед тим переписав брацлавське староство на свого сина Адама.

Мав трьох синів — Адама, Юрія, Мартина й трьох доньок. Поділ його спадщини відбувся у жовт. 1623.

Література ред.

Архив Юго-Западной России, ч. 8, т. 5. К., 1907;

  • Якубович В. Материалы для истории Брацлавского староства: Мещане и селяне Брацлавского староства в борьбе с польской старостинской властью за свободу и земельную собственность в XVI–XIX вв. (на основании архивных документов Каменецкого окружного суда). В кн.: Труды Подольского церковного историко-археологического общества, вып. 11. Каменец-Подольск, 1911;
  • Czapliński Wł. Kalinowski W.-A. В кн.: Polski Słownik Biograficzny, t. 11. Wrocław–Warszawa–Kraków, 1965;
  • Отамановський В. Вінниця в XIV–XVII століттях: Історичне дослідження, Вінниця, 1993;
  • Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996;
  • Крикун М. Місто Могилів над Дністром у XVII ст.: заснування, власники, населення, топографія. В кн.: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць, вип. 5. Львів, 1998; Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства). К., 2002;
  • Захарченко Р. Повідомлення про Гумань 1616 року: довге повернення до дослідника. В кн.: Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Збірник наукових статей, вип. 15. К., 2006.

Джерела ред.

Автор: Р.С. Захарченко.; url: http://history.org.ua/?termin=Kalynovsky_O; том: 4

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/КАЛИНОВСЬКИЙ_Валентий-Олександр&oldid=36330723